Ліричні твори характеризуються особливим типом художнього образу - образу-переживання. На відміну від епосу чи драми, які оповідають про людину і проявах його характеру при самих різних обставинах, ліричний твір показує єдине і конкретний стан людської душі в певній ситуації.
Ліричні твори поділяються на такі жанри: ода - урочисте вірш, що прославляє великої людини або подія (ода зародилася і досягла вершини популярності в 18 столітті, в даний час вона перейшла в розряд архаїчних жанрів) - гімн - вірш хвалебного змісту- елегія - ліричний твір, присвячене раздумьям- епіграма - коротке сатиричне вірш- епістола - ліричний послання, або лист в стіхах- сонет - вірш, що складається з чотирнадцяти рядків з особливою римою і стилем- сатира - віршоване викриття і осміяння пороків або окремих людей- балада - ліро-епічний вірш з розгорнутою сюжетом. Часто літературний твір поєднує в собі ознаки кількох ліричних жанрів.
Центральним персонажем такого твору є ліричний герой, саме через його внутрішній світ автор доносить до читача певні переживання і почуття. Зовнішній світ відходить при цьому на другий план і зображується в розрізі вражень, які той справляє на героя. Створюючи неповторний образ літературного героя, поет може зробити його дуже близьким собі. Приміром, Сергій Єсенін, який ототожнює у своїй ліриці себе з простим селянським хлопцем. Однак при правильному аналізі ліричного твору необхідно говорити не про почуття та переживання самого автора, а про внутрішній стан його ліричного героя.
Для лірики в цілому характерний розмова про прекрасне, високе і хвилюючому, в ліричному творі проголошуються ідеали людського життя. Основний принцип ліричного роду літератури: як можна коротше, але як можна яскравіше і повніше.