Суб'єктивним правом в юриспруденції називають міру можливої поведінки, закріплену за уповноваженою особою і забезпечену покладанням обов'язків на інших учасників правовідносин. Мова тут йде про усвідомлену і набутою на основі об'єктивного права ступеня дозволеного поведінки.
У ході розвитку соціальних відносин суб'єктивні права і обов'язки з'являються одинично між двома окремими учасниками соціальної взаємодії. З часом такі ж відносини з'являються між іншими членами суспільства, що створює потребу в правовому регулюванні. З цього моменту починається формальне визначення норм права. Формалізована норма вказує, якою мірою поведінки наділені суб'єкти правовідносин, хто з них має суб'єктивні права і обов'язки.
Суб'єктивні права реалізуються за допомогою здійснення учасниками правовідносин певних дій з метою отримання блага, щодо якого і виникло правове відношення. Суб'єктивному праву однієї особи відповідає юридичний обов'язок інших осіб. Припиняється суб'єктивне право в разі відмови від нього або при переході даного права до інших осіб.
Даний вид права отримав таке назву, оскільки суб'єктивне право прямо пов'язане з задоволенням потреби окремого суб'єкта. Крім того, здійснення цього права залежить від суб'єктивної волі людини, від його бажання здійснити ту чи іншу дію або відмовитися від нього. Якщо дії правомірні, особа не може бути обмежене в рамках дозволеного поведінки, воно має право користуватися благами, які цій особі надаються. Якщо ж потреба в благо відсутня, суб'єктивне право стає неактуальним і не реалізується.
Як приклад можна навести ситуацію, коли особистість, розчарована діями політичного лідера, реагує на них політичною пасивністю і відмовою від участі у виборах. Іншими словами, мова тут йде про відмову від реалізації виборчого права. Суб'єктивне право в даному випадку стає неактуальним для носія правовідносин.
Антіцелюлітне мило своїми руками
Брусничним повидло
Як стати автором статті
Як розкрутити свій відеоблог
Як обробити коридор
Як пекти торти і пироги
Як весело провести 1 квітня на роботі