Олімпійські ігри - це, безумовно, одне з найграндіозніших міжнародних подій. Воно зачіпає кілька важливих сфер людського життя і діяльності: політику, економіку та спорт. Столиця майбутньої олімпіади вибирається заздалегідь, щоб місто встиг підготуватися до прийняття гостей. Для цього необхідно не тільки забезпечити їх місцями для проживання та спортивними спорудами, але також розробити план розважальних заходів та вжити заходів щодо посилення безпеки.
У травні 1970 Міжнародний олімпійський комітет вирішував питання про місце проведення ігор 1976 року. На порядку були три міста: Москва, Монреаль і Лос-Анджелес, причому саме в такому порядку. Радянська столиця була фаворитом, і росіяни ЗМІ навіть поспішили оголосити про позитивне рішення комітету на користь Москви, хоча рішення ще не було прийнято. Голосування членів проводилося у два етапи. У першому турі вибув Лос-Анджелес, а практично всі його голосу перейшли до канадського місту. Монреаль переміг з результатом 41 голос проти 28.
У Монреаля було шість років, щоб зробити всі необхідні приготування. Міська влада заявила, що олімпіада в Монреалі буде скромною і простою «в традиціях величі людини», маючи на увазі, що на першому місці буде стояти саме спорт. Незабаром про гучний обіцянку довелося забути. Практично відразу стало ясно, що місто не вкладеться в складену кошторис. Заплановані 310 мільйонів доларів вилилися в підсумку майже в 20 мільярдів. Для отримання цієї суми місту довелося взяти величезний кредит, який був погашений повністю тільки в 2006 році.
Будівництво олімпійських об'єктів велось в нелегких умовах. Стояли сильні морози, помилки проектувальників призвели до загибелі півтора десятків робітників. Підрядники, які не отримали вчасно свої гроші, то й справа влаштовували страйки. Монреальські ігри стали найдорожчими за всю історію олімпіади.