Іноді зловмисника видає саме місце злочину. А точніше - залишені на ньому докази, присутність мимовільних свідків і неординарне поведінка злодіїв.
Наприклад, у 2000 році в Національному музеї м Стокгольма сталася зухвала крадіжка трьох картин двох знаменитих художників: Ренуара і Рембрандта. Викрадення запланувала злочинне угруповання людей, які знали толк в мистецтві. Адже загальна цінність полотен становить не менше 30 млн $. Видала їх тяга до романтики і пригод. Вони сіли на моторний човен і покинули пункт події, залишивши після себе натовп роззяв. В результаті приблизно через півроку справу про викрадення було розкрито.
Майже комічний випадок стався в музеї Ван Гога р Амстердама. Викрадачі двох картин працювали дуже енергійно і навіть встигли сховатися від поліції. На цей раз злодіїв підвела банальна квапливість, адже «розтяпи» залишили на місці крадіжки свої головні убори. А в них, природно, було волосся. Завдяки отриманим зразкам ДНК лиходії негайно піддалися праведному суду.
Бували випадки, коли знамениті полотна в художніх галереях спокійно забирали серед білого дня, незважаючи на невсипуще увагу безлічі охоронців. Шотландський замок Драмланріг досі зберігає спогади про те, як грабіжники в 2003 році прикинулися поліцейськими і сказали своєї екскурсійної групи, що проводять навчання, щоб люди не піднімали паніку, коли ті стануть забирати картину «Мадонна з веретеном» Леонардо да Вінчі. А одне з найбільш саме грандіозних пограбувань сталося в в музеї Isabella Stewart Gardner Бостона. Там шляхом обману охорони винесли 13 картин із загальною вартістю в 500 мільйонів $.
Часом картини шукають в тих місцях, де викрадачі намагаються їх продати. Це можуть бути сайти і барвисто-оформлені аукціонні каталоги з розміщеними в них фото творів мистецтва. Шедеври спокійно можуть перебувати в приватних будинках нічого не підозрюють господарів, які їх придбали. Закономірно, що для пошуку пропажі найчастіше потрібна провести ретельно сплановану операцію за участю спецслужб.
Крім того, існує чимало цікавих фактів, що стосуються викрадення картин. Наприклад, іноді під підозру потрапляють невинні люди, то є талановиті художники, які роблять копії популярних полотен. Цікаво, що за всю історію людства найчастіше крали картини художника Пікассо. Також з'ясувалося, що більшість викрадачів, яких зуміли викрити, ховали свої надбання на цвинтарях і в камерах схову. Примітно, що легендарну картину Рембрандта через її досить малих розмірів (29,99 / 24,99 см) примудрилися вкрасти цілих 4 рази.
Мотивація у злодіїв може не піддаватися жодній логіці. Наприклад, картини іноді викрадали не з метою наживи і перепродажу, а через любов до мистецтва. Цінитель краси та старовини Стефан Брайтвізер всього лише за 7 років подорожей по Європі накрав понад 200 різних антикварних речей, в тому числі і та картин. Все це він збирав виключно для свого будинку.
Мети викрадачів навіть можуть заслуговувати на повагу. Наприклад, італієць Вінченцо Перуджиа, який працював в картинній галереї Лувру, був патріотом своєї країни. І з цієї причини вирішив вивезти на Батьківщину шедеври італійського живопису. Природно, що громадська думка його повністю підтримало, і він уникнув покарання.
З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що долю вкрадених картин відстежити буває вельми складно. Саме тому на їх пошуки йде деколи багато років.