Незважаючи на репресії, що влаштовуються колоніальною владою проти учасників руху національної незалежності, в країні активно розвивалося військовий опір колонізаторам. Організовані загони хліборобів знищували садиби французьких плантаторів, вбивали французьких офіцерів, підривали мости. У 1952 і 1953 роках врожаї колонізаторам доводилося знімати під захистом танків.
Францією було послано в країну більше 70 000 військовослужбовців, однак визвольний рух неухильно розширювалося. У суспільстві все сильніше росли протестні настрої, організований туніський пролетаріат вступив в сувору боротьбу. Влітку 1955 Францію змусили піти на поступки, вона дала згоду надати Тунісу незалежність, однак із застереженням про те, що держава не має прав визначати зовнішню політику країни.
Але туніські визволителі все-таки добилися того, чого хотіли. 20 березня 1956 було підписано нову угоду, яка надала Тунісу повну незалежність. З цього моменту в країні і відзначається День незалежності.
Прем'єр-міністром Тунісу в квітні 1956 був обраний Хабіб Бургиба, через рік став його президентом. Бургиба був визнаним лідером партії «Дустур», яка відрізнялася від інших буржуазних партій більш міцними зв'язками з широкими народними масами. В її актив можна занести і безперечні заслуги у визвольному русі країни.
У День руху незалежності в Тунісі повсюдно проводяться пам'ятні та святкові заходи. Громадяни країни згадують визволителів республіки, їх нелегку боротьбу за незалежність країни. На головній столичній вулиці, що носить ім'я першого президента Хабіба Бургиби, проходять військові паради, мітинги і демонстрації, для городян влаштовуються святкові концерти. Люди вітають один одного з отриманням свободи і незалежності своєї держави. Після того як заходить сонце, небо над Тунісом освітлюється різнобарвними вогнями салютів і феєрверків.
Куди віддати непотрібний одяг
Як намалювати колодязь
Як вибрати ковзани для дитини
Які професії точно потрібні сьогодні
Як в Opera зробити домашню сторінку
Куди здати плаття
Як кріпити збройовий сейф