Хто такі Кирик і Улита

Будучи прихильником християнської релігії, молода вдова знатного походження Улита, боячись гонінь за віру, залишила свій будинок, майно і разом з трирічним сином бігла у супроводі двох рабинь. Події відбувалися на території сучасної Туреччини. З Іконії (тур. Конья) Улита перебралася в Тарс (нині Тарсус), де стала жити як мандрівна жебрачка. Але одного разу вона була пізнана та наведена на суд до правителя міста Олександру. На суді вона підтвердила свою відданість християнській вірі. Тоді в неї відняли сина і стали бичувати. Кирик не міг винести страждань матері. Спочатку він плакав, а потім почав рватися до Уліте, заявивши, що він теж християнин. У гніві Олександр скинув дитину з кам'яного помосту, і той розбився на смерть.

Улиту ж піддали страшним мукам. Її тіло шкребли залізними зубами, а рани поливали киплячою смолою. Після чого їй відсікли голову. Тіла Кирика та Улити, викинуті за містом, таємно поховали рабині.

Щодо обрітення мощей мучеників є дві версії. За однією з них рабиня, ховали Кирика та Улиту, вказала імператору Костянтину I Великому, який проголосив свободу віросповідання, на місце їх поховання. Той повелів перенести останки в Константинополь, який він зробив столицею імперії. Там на честь мучеників був заснований монастир. За іншою версією, осерскій єпископ Аматор, знайшовши мощі в Антіохії, переніс їх в Осер.

У російській народній традиції день Кирика та Улити вважається серединою літа. «Матінку Улиту» жінки шанують своєю заступницею і в цей день їм належить як слід відпочити. У полі взагалі на Кирика і Улиту краще не ходити, оскільки там в цей день гуляє нечиста сила, і може бути погана прикмета.

Час, втім, потрібно провести з користю, звертаючи увагу на дітей, яких пора привчати до праці. Кирика та Улиту особливо шанують старообрядці, які чудово знають, що таке гоніння за віру.