? ЧОМУ пишуть вірші про любов до себе :: Психологія

Люди пишуть вірші про любов до життя, до людей, до Бога. У когось вони виходять дуже хорошими, у когось слабкими, наївними. Це зрозуміло і природно, адже рівень майстерності у людей різний. Існують автори, які адресують вірші собі. У чому причина? На це питання неможливо дати однозначної відповіді, адже все залежить від людини.

Інструкція

Через різке зміни гормонального фону підлітки сприймають все надто загострено, стають образливими і вразливими, конфліктують з батьками, близькими і вчителями. Їм здається, що дорослі їх зовсім не розуміють, байдужі до їх проблем. Якщо ж до цього додасться нерозділене кохання, школяр може впасти в сильну депресію, вирішивши, що щастя в житті немає, нікому він не потрібен, ніхто його не любить і не розуміє. Щоб врятуватися від цих гнітючих думок, дитина складає вірші про кохання, звернені до себе. Такі вірші є своєрідним «ліками» від виниклої депресії. Така творчість говорить про образу на навколишній світ.

Може статися й протилежна ситуація, наприклад, вразливий підліток настільки щасливий, домігшись взаємності від коханої людини, що його переповнюють емоції, він хоче розповісти всьому світу про те, що його люблять. От і виходять рядки про любов до самого себе. У таких віршах можна розгледіти нотку радості і щастя.

У більш зрілому віці це може бути пояснено іншими причинами. Наприклад, у людини чомусь не складаються стосунки з родичами, друзями і товаришами по службі, він ніяк не може влаштувати своє особисте життя. Його вважають зарозумілим, в той час як він просто занадто вразлива людина. Створюючи любовні вірші, автор як би біжить від неприємної дійсності, пояснює всім іншим, що він насправді зовсім не зарозумілий, в ньому маса достоїнств і його є, за що любити.

Бувають випадки, коли автор створює вірші про кохання до самого себе, будучи щиро впевненим у своїй привабливості, високих якостях, чарівливості. Він вважає себе зразком, еталоном всіх достоїнств. Така людина піднімає себе. Це вже щось середнє між найсильнішим егоїзмом (на межі егоцентризму) і психічним розладом.