Причини і симптоми шизофренії

Причини шизофренії

В даний час достовірні причини виникнення шизофренії повністю не з'ясовані. Однак на цей рахунок існує безліч гіпотез. Самої визнаної з них є теорія про комплексний характер етіології шизофренії. Істотну роль у розвитку цього захворювання відіграє генетичний фактор. Які страждають на шизофренію найбільш часто зустрічаються в сім'ях, в яких є спадкова схильність до розладу психіки. Тим не менш, хворі на шизофренію діти можуть рости в повністю здорових сім'ях, і таких випадків є маса.

Також має право на існування припущення про порушення в мозкових процесах хімічного балансу, а також ймовірних анатомічних патологіях мозку. Крім того, деякі вчені припускають, що спусковим механізмом для виникнення шизофренії могли послужити негативні умови навколишнього середовища, наприклад, стресові ситуації. Багато психіатри та психологи вважають, що успадкувати можна тільки схильність до цього захворювання, а тиск суспільства здатне спровокувати появу розлади.

Більшість дослідників даного психічного розладу сходяться на думці, що шизофренію не можуть викликати слабкість характеру хворого або помилки виховання. Тим не менш, діти, які виросли в сім'ї, де один батько страждає цим захворюванням, з часом набувають схожі симптоми.

У таких дітей купуються різні неадекватні реакції на несприятливу зовнішню середу. Це може бути плач, крик або яка-небудь інша неадекватна реакція. Також з ним може бути важко розмовляти. Якщо батьки не проявляли необхідної уваги до дитини і виховували його в не емоційною, холодної обстановці, тут теж може йти мова про різні відхилення від соціуму.

Симптоми шизофренії

Складну сукупність різних симптомів шизофренії умовно поділяють на 3 групи. До першої з них відносяться позитивні симптоми. Слово «позитивний» тут використовується не в смисловому значенні «хороший», а означає наявність ознак, які скоєно нетипові для здорової людини. До позитивних симптомів даного захворювання зараховують галюцинації і маревні ідеї.

До другої групи належать дезорганізовані симптоми, які проявляються у нездатності хворого адекватно реагувати на події і логічно мислити. Приміром, у хворих на шизофренію є безладна мова, а також несподівані переходи від однієї сумбурною ідеї до наступної. Рух у таких пацієнтів відбувається в уповільненому темпі, вони постійно втрачають або забувають речі, довгий час повторюють однакові рухи.

Третю групу утворюють так звані негативні симптоми шизофренії, які виражаються у відсутності емоцій або в їх неадекватному прояві щодо ситуації, наприклад, недоречний сміх. У хворих цим видом психічного розладу можуть відзначатися безвольність, байдужість, втрата бажань, відсутність інтересу до життя. Для них часто характерна полярність емоцій, а також здатність перебувати тривалий час у стані нерухомості. Ще однією ознакою шизофренії є збіднення міміки у хворого, коли на його обличчі не відображаються емоції.

Шизофренія - хвороба чи особливість?

Розпізнати наявність шизофренії у людини може тільки кваліціфірованний лікар-психіатр. У звичайному житті відрізнити страждає шизофренією від здорової людини неможливо або дуже важко. Наприклад, хворий може бути керівником будь-якого підприємства, при цьому він управляє їм не емоційно і досить жорстко (у зв'язку з психічним розладом). Це не тільки йде йому на користь, але і приносить відчутний дохід. Зазвичай хворі на шизофренію вибирають собі вузькоспеціалізований або простий вид діяльності. Але за рахунок того, що вони розвиваються саме в цьому вузькому напрямку, вони здатні досягти великих успіхів у професійній сфері.

Якщо звернутися до історії, можна сказати, що багато знаменитих особистості або хворіли на шизофренію, або мали задатки цього психічного розладу. Тут можна згадати Франца Кафку, Врубеля чи Ван Гога. Незвичайна доля відомого математика і шизофреніка Джона Неша знайшла відображення у фільмі «Ігри розуму». Будучи хворим, математик пройшов через пекло лікування, але зміг повернути ясність думки і повернутися до наукової роботи та викладання, отримав премію. Однак він так і залишився хворим.

Ймовірно, існує якийсь зв'язок між відхиленням від нормальності і креативністю мислення. Не випадково шизофренію приписують творчим людям, а також геніальним особистостям в мистецтві і різних науках.

Тим не менш, з точки зору офіційної медицини, шизофренія однозначно є захворюванням. Це пов'язано з тим, що вона має відхилення від певної норми, протікає хронічно, її симптоматика пов'язана з порушеннями роботи центральної нервової системи і головного мозку, а одними з причин її появи є генетична схильність і нейробиологические порушення.

Термін «шизофренія» не дарма перекладається як «розколювання розуму» або «розщеплення душі». Адже однією з проблем страждає на цю хворобу є внутрішня дисгармонія. Це може бути проявлено в невідповідності поведінки (з людьми жорстокий, грубий, бессчувственен, але до рослин і тварин проявляє багато тепла, ніжності і любові), появи різних галюцинацій і луна думок (розмова з самим собою, звучання власних думок).

Щоб не піддатися можливості захворювання на шизофренію, людині потрібно знайти в собі цілісність, збалансованість і гармонійність.

Як правило, у хворого на шизофренію є внутрішній конфлікт, який пов'язаний з внутрішнім розбіжністю або придушенням будь-якої частини, яку він не приймає. Далеко не всі страждають цим захворюванням геніальні, створюють і творять. Багато хто з них замикаються у своєму внутрішньому світі і не бажають що-небудь робити взагалі. Вони перестають піклуватися про свою зовнішність і здоров'я. Симптоми хвороби можуть призвести до його ізоляції від суспільства, від можливості спілкування з оточуючими і повноцінно жити.

Лікування шизофренії

Лікування шизофренії зводиться до медикаментозним препаратів в поєднанні з психотерапією. З медикаментів, як правило, призначаються антидепресанти і нейролептики. Лікар в процесі лікування повинен розробити індивідуальний комплекс лікування, який повинен допомогти саме цьому пацієнту.

Успішність лікування цього захворювання залежить від спільної роботи лікаря і самого пацієнта. В ідеалі, лікар повинен бути зацікавлений в тому, щоб допомогти хворому, і розташувати його до себе таким чином, щоб він почав йому розповідати все, як є.
Пацієнт повинен дотримуватися запропоноване лікарем лікування, а головне, він повинен хотіти позбутися своєї хвороби. Однак часто страждають на шизофренію відмовляються від лікування через чиниться на них тиску близьких людей.

Відсутність у хворого розуміння того, що він дійсно хворий - і є найголовніша трудність у його лікуванні. Найголовніше тут - не нашкодити, знайти грань між лікуванням на дому та госпіталізацією. Адже коли людину ізолюють від соціуму, йому може стати набагато гірше. До нормального життя згодом його повернути буде дуже складно.