Левоміцетин: інструкція із застосування

Інструкція по застосуванню «Левоміцетину»

«Левоміцетин» активний проти широкого спектра грамнегативних і грампозитивних бактерій: шигелл, сальмонел, стрептококів, хламідій та інших. Препарат призначають для лікування захворювань, які були викликані мікроорганізмами, чутливими до дії препарату, наприклад:

- інфекцій дихальних шляхів (абсцес легені, пневмонія);
- інфекцій органів черевної порожнини (паратиф, черевний тиф, шигельоз, перитоніт, сальмонельоз);
- менінгіту, трахоми, хламідіозу та туляремії.

Дія даного препарату не поширюється на найпростіші, гриби і штами Mycobacterium tuberculosis.

«Левоміцетин» призначається індивідуально в кожному випадку. Тривалість прийому препарату і необхідну дозу повинен визначити лікар. Ліки приймають за півгодини до їжі, не розжовуючи і запиваючи водою. Якщо «Левоміцетин» викликає нудоту, його потрібно приймати через годину після їжі. Дорослим зазвичай призначають 250-500 міліграмів «Левоміцетину» 3-4 рази на добу. Засіб приймають через однакові проміжки часу. При важких інфекційних захворюваннях призначають 500-1000 мг «Левоміцетину» 3-4 рази на добу. Найвища добова доза - 4000 мг. Застосування максимальної дози можливе виключно в умовах стаціонару, так як при цьому потрібно постійно контролювати картини крові, функцію нирок, печінки.

Дітям від 3 до 8 років дають по 125 мг «Левоміцетину» 3-4 рази на добу, дітям віком 8-16 років - 250 мг препарату 3-4 рази на добу. Тривалість прийому препарату у дітей і дорослих дорівнює 1-1,5 тижні. Якщо «Левоміцетин» переноситься добре і не викликає побічних ефектів в системі кровотворення, при необхідності тривалість прийому може бути збільшена до двох тижнів. Спиртовий розчин «Левоміцетин» призначають при бактеріальних інфекціях шкіри, трофічних виразках, пролежнях, фурункулах. Пошкоджені ділянки шкіри обробляють ватним тампоном, змоченим в спиртовому розчині.

Протипоказання до призначення «Левоміцетину», побічні дії препарату

«Левоміцетин» протипоказаний хворим з порушенням функції системи кровотворення, з тяжкими захворюваннями нирок, печінки, при підвищеній чутливості до Азидамфенікол, тіамфенікол і до компонентів препарату.

«Левоміцетин» не застосовують для терапії грибкових захворювань шкіри, екземи, псоріазу, гострих респіраторних захворювань, в тому числі ангіни, для профілактики інфекційних ускладнень після оперативних втручань.

Під час прийому препарату можуть з'явитися побічні дії з боку ШКТ: блювання, нудота, порушення стільця, порушення травлення, ентероколіт, порушення мікрофлори кишечника, стоматит. При розвитку псевдомембранозного коліту під час тривалого застосування препарату слід припинити прийом «Левоміцетину».

З боку серцево-судинної системи та системи кровотворення можливе підвищення вмісту в крові еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів, поява анемії, зміна артеріального тиску. З боку нервової системи може з'явитися запаморочення, головний біль, емоційна нестійкість, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, порушення слуху, зору, смакових відчуттів, ураження головного мозку, галюцинації. Можуть з'явитися алергічні реакції на шкірі.