Перші локальні мережі
Вперше ідею про створення інформаційної мережі між комп'ютерами висловив в 1960 році Джозеф Лайклайдер, глава комп'ютерного відділу Міністерства національної безпеки США. У 1962 році спільно з колегою Велденом Кларком він опублікував першу наукову статтю про онлайн-комунікації.
Через 6 років після озвучення ідеї почалися перші практичні розробки. Попередником інтернету став проект ARPANET. Він розроблявся на базі лабораторій Массачусетського технологічного інституту і університету Берклі. У 1969 році по мережі ARPANET був відправлений перший пакет даних.
По першому каналу зв'язку можна було відправляти тільки невеликі текстові повідомлення, тому що потужність комп'ютерів була невисока.
Мережа розвивалася поступово. До 1981 року до неї було підключено вже більше 200 комп'ютерів, в основному відносяться до науковим інститутам і лабораторіям. З сімдесятих років почалася розробка спеціального програмного забезпечення для віддаленої комп'ютерного зв'язку. Одну з перших подібних програм написав учений Стів Крокер. ARPANET існував автономно до 1983 року, після чого ця мережа була підключена до протоколу TCP / IP і стала частиною майбутнього глобального інтернету.
Поряд з ARPANET з'являлися й інші проекти локальних мереж. У Франції була розроблена інформаційно-наукова мережа CYCLADES, запущена в 1973 році. Дещо пізніше з'явився Фідонет - перша мережа, що стала по-справжньому популярною серед користувачів-любителів.
Протокол TCP / IP і створення глобальної мережі
Ті, хто намагався створювати локальні мережі, з часом зіткнулися з питанням несумісності протоколів передачі даних. Ця проблема була вирішена на базі Стенфордського дослідницького інституту, де в 1978 році був розроблений протокол TCP / IP. До середини вісімдесятих цей протокол витіснив всі інші в рамках мережі ARPANET.
Сама назва інтернету з'явилося в сімдесяті роки у зв'язку з розробкою протоколу TCP / IP.
У другій половині вісімдесятих об'єднання локальних мереж продовжилося. На протокол TCP / IP перейшли локальні мережі НАСА та інших американських урядових організацій. До загальної мережі стали приєднуватися і європейські наукові інститути. Наприкінці вісімдесятих прийшла черга країн Азії та держав соціалістичного блоку - першою мережею, широко розповсюдженою у СРСР, був Фідонет, проте інтернет з часом став грати все більш значну роль.
З дев'яностих років інтернет перестав бути виключно інструментом вчених і урядових організацій - почалося зростання кількості користувачів-аматорів, який триває досі.