Наголос в російській мові нефіксоване, тобто воно не падає завжди на якийсь певний склад, як, наприклад, в угорському або фінською мовами. Визначених правил того, як ставити наголос, теж не існує, тому питання російської вимови найчастіше хвилюють не тільки іноземців, але й самих носіїв мови.
Нерідко люди, що чують російську мову з дитинства, вважають, що у них немає проблем з розміщенням наголосів. Але чи так це? Перевірте, чи правильно ви вимовляєте слова, які відносяться до категорії найбільш «проблемних»: алфавіт, балувати, брязкання, віросповідання, ворожка, диспансерів, заіржавіти, дзвоніть, Іконопис, каталог, кілометр, квартал, компас, мізантроп, набіло, Обняв, відсотків , сантиметр, полегшити, придане, буряк, скликання, поінформувати, зосередженість, пломбувати, прінУдіт.В словах «торти», «порти», «банти», «борти», а також в їх формах, наголос завжди ставиться на перший склад. А ось слова «сир» можна вимовляти так, як ви звикли: в ньому допускається двояке розташування наголоси. Те, куди ставити наголос, може залежати і від контексту: наприклад, в слові «атлас» воно падає на перший склад, якщо мова йде про збори географічних карт, і на другий, якщо мається на увазі тканину. Інший приклад: характерні людина і характерний танець. У деяких випадках російське наголос підпорядковується певним закономірностям. Наприклад, під коротких прикметників наголос ставиться на першому складі, але у формі од. числа жіночого роду зазвичай падає на закінчення: радість - радість - веселА- дурний - нерозумно - глупА- почате - розпочато. Це відноситься і до дієслів минулого часу жіночого роду од. числа: брали - брали, жили - жила, Лило - Ліла. Але є винятки: клали, крав і т.д.Іногда прийменники (за, під, по, на, з, без) приймають наголос на себе, залишаючи ненаголошених наступне після них іменник. Приклади: нА воду, нА руку, нА сто, під ноги, по морю, З носі, дО ночі, годину Від годині та ін. Але таких правил небагато. У більшості випадків наголос у словах доводиться запам'ятовувати, а якщо сумніваєтеся, краще всього перевіряти себе за словниками. Серед них існують ті, які повністю присвячені вимові, - орфоепічні. Але якщо такого під рукою не виявилося, наголос у словах можна перевірити по будь-якому іншому словником, наприклад, орфографическому або тлумачним. Можна також скористатися онлайн ресурсами.