Епітет - слово або словосполучення, яке виконує в тексті функції виділення індивідуальних, неповторних ознак об'єкта і характеристики його з абсолютно незвичайною точки зору.
Інструкція
Сам термін «епітет» прийшов до нас їх грецької мови і буквально перекладається як «прикладена». Тобто він є доповненням до основного слову і дозволяє охарактеризувати його емоційне забарвлення. Головне завдання епітета в тексті - надати йому особливу смислове виразність, а іноді і зовсім докорінно змінити значення слів і виразів. В теорії літератури немає однозначної думки, чи відноситься епітет до фігур або стежках, або ж є самостійним прийомом поетичної образотворчості.
Широке поширення епітети отримали в поезії. Однак будь-яке прозовий твір також містить чимало подібних слів і словосполучень. Для точної ідентифікації епітета в тексті необхідно знати, що вони можуть бути самими різними частинами мови. Найбільш часто в художньому тексті зустрічаються епітети-прикметники (срібний сміх бубонцями, чарівні звуки флейти). Вони можуть бути наріччям (гаряче молився, пристрасно волав), іменником (свято непослуху), числівником (година шостий, треті руки). Незалежно від морфологічної приналежності епітети надають тексту особливу барвистість і насиченість.
Епітети поділяються на кілька видів, виходячи з тієї функції, яку вони виконують у тексті. Розрізняють постійні епітети, які вживаються в стійких виразах (добрий молодець, сира земля, тридев'яте царство). Оціночні (нестерпна легкість, втрачені почуття) і описові епітети (цілюща волога, стомлене серце) дають характеристику будь-якого об'єкта, розкривають його незвичайні ознаки. Особливу виразність фрази або слова забезпечують емоційні епітети (сумна пора, сумний пейзаж). За своїм складом епітети можуть бути простими (дзвінкий ліс) і складними (молочно-білі берези).