Формально незалежність республіка получила уже з Розпад СРСР у грудні 1991 р ЗАТВЕРДЖЕНИЙ Державного Прапора сталося 18 грудня цього ж року. У грудні 1992 року, через рік после опублікування, Було оформлено Прийняття Конституції Узбекистану. Традіційно в цею день президент Республики Іслам Карімов Виступає з вітальною Промова, розповідає про Досягнення и Успіхи країни, что розвівається, діліться планами на майбутнє.
Урочистий початок свята відбувається в Ташкенті на Майдані Незалежності. Сімволізуючі свою міролюбність, Республіка Узбекистан, будучи найсільнішою військовою державою в Центральній азії, отмечает своє Святий не військовім парадом, а чудовим Святкова концертом. Трансляція концерту проходити по національному телебачення. У Національному парку Узбекистану імені Алішера Навої проводяться Різні заходь.
Населення країни, что налічує прежде ста національностей, незважаючі на Відмінності віросповідання, соціального статусу, дружно відзначають Цю знаменує дату. Яскрава прікрашаються Будівлі, площади и вулиці країни. Звучати національні мелодії, віддаючі Данін культурної спадщини Республики. В урочистих такоже беруть доля дитячі та молодіжні колективи. Проводяться Різні конкурси, виставки робіт народних майстрів, влаштовуються феєрверки, Святкове частування готовится за Національними рецептами.
За роки незалежності Республіка Узбекистан добілася великих досягнені у розвітку ЕКОНОМІКИ ТА сільського господарства, будівництва та промісловості, медицини та освіти, транспорту, в області відобутку природніх РЕСУРСІВ, туризму, а такоже у зміцненні дружби и співробітніцтва з державами Близького и далекого зарубіжжя. Значні зусилля були спрямовані на розвиток дитячого спорту, создание для жінок сприятливі умів и охорону материнства. Стрімкий розвиток Узбекистану є свідченням Величезне зусіль и самовідданої праці узбецького народу.