У сучасному розумінні нетрадиційна медицина являє собою сукупність методів діагностики, лікування та профілактики захворювань, які не використовуються в повсякденній роботі медичних установ. При цьому альтернативні методи мають спільне коріння з офіційними лікарськими практиками, однак не отримали переконливого наукового підтвердження своєї ефективності. Тому вони не увійшли в звичайний медичний арсенал.
Відмінності між традиційною та альтернативної медичною школою починаються вже з визначення поняття «здоров'я». Лікар, що має професійну освіту, скаже, що це відсутність хвороби. Поява будь-якого недуги він пояснить наявністю провокуючого фактора, наприклад впровадженням хвороботворних мікробів з навколишнього середовища. Коли причина захворювання буде знайдена, пацієнту призначать ліки, фізіопроцедури або зроблять операцію.
Інакше мислять фахівці з нетрадиційної медицини. Вони сприймають людину не з точки зору анатомії і фізіології, а як комплекс функцій і енергії. Тому здоров'я являє собою баланс всіх систем організму: фізичної, духовної, емоційної. Хвороба порушує цю рівновагу, але людина здатна самостійно побороти її. Своє головне завдання альтернативні цілителі бачать в активізації внутрішніх енергетичних потоків і підвищенні життєздатності організму.
Нетрадиційний підхід багатьом видається більш природним. Для лікування найчастіше використовуються натуральні компоненти, наприклад трави (фітотерапія та аромотерапія), мед та інші продукти бджільництва (апітерапія), гриби (фунготерапія), камені, водорості, солі (таласотерапія, литотерапия) та ін. Поряд з ними застосовуються різні фізичні та емоційні маніпуляції: голковколювання, точковий масаж, очищення біоенергетичних полів і т.д. Деякі нетрадиційні методики використовують і зовсім несподівані засоби, наприклад власну сечу хворого (уринотерапия).
У більшості випадків альтернативні способи профілактики і лікування захворювань вибираються суб'єктивно і залежать від особистих уподобань цілителя. Суворі правила дозування лікарських засобів і схеми їх застосування, як правило, відсутні. Ефективність лікування також часто ставиться в пряму залежність від ступеня довіри хворого своєму лікареві. До того ж фахівці з нетрадиційної медицини неохоче обмінюються досвідом з колегами.
Сформована практика ускладнює об'єктивні дослідження альтернативних методик для оцінки їх ефективності та безпеки. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) в даний час не рекомендує повсюдно і масово використовувати засоби нетрадиційної медицини. Однак вона пропонує країнам-учасницям звернути увагу на кращі досягнення, глибоко вивчити і дати науково обґрунтований висновок про можливість їх застосування.