Онуфрій Печерський жив у Києві в XII столітті. Його нетлінні мощі зараз зберігаються у Ближніх Антонієвих печерах Києво-Печерської лаври, де, будучи ченцем, мешкав святий. Докладних відомостей про життя Онуфрія та обставин духовного подвигу, що призвели до його прилучення до лику святих, на жаль, не збереглося. Достеменно відомо лише те, що преподобний дотримувався мовчазне самітництво, як і інші ченці Києво-Печерської обителі, наприклад, Федір Мовчальнику.
Києво-Печерську лавру заснували 1051 року преподобного Феодосія і Антоній Печерські. Вона поширювала славу великих духовних подвигів жили в ній ченців по всій Русі. Їх молитовні труди надихнули наступні покоління на великі звершення на ниві православної віри.
З усіх аскетичних подвигів ченців монастиря Києво-Печерської лаври найбільшого поширення набуло самітництво. Долаючи великі спокуси, подвижники, в числі яких був і Онуфрій Мовчазний, ставали переможцями завдяки безмежній вірності Богу, багатотерпеливості, старанної безперервній молитві.
Живучи на мирську милостиню, обитель Онуфрія Печерського також надавала допомогу бідним і голодним. Поблизу від Києво-Печерської лаври святим Феодосієм був зведений будинок для всіх стражденних.
У день пам'яті Онуфрія Печерського на Русі всі роботи здійснювалися мовчки. Вважалося, що не потрібно вимовляти жодного зайвого слова без крайньої на те необхідності. У кожному разі, роботи в жнивну пору було завжди предосить і селяни не надто страждали від відсутності різного роду розмов. Зокрема, в цей день прийнято було перевіряти засіки (місця в коморах для зберігання зерна). Якщо потрібно підправити дошки в даху або просушити приміщення, це робилося без зволікання.
Існували й особливі прикмети, на які звертали увагу саме в день Онуфрія Печерського. Так, якщо траплялися сильні роси, то прогнозували поганий урожай льону, а якщо в цей день гримів грім, очікували ранню дощову осінь.