Ще перед початком Олімпіади в Лондоні керівники російського Олімпійського комітету і міністерства спорту попереджали: графік змагань складений таким чином, що найбільші шанси на медалі будуть у тих видах спорту, які пройдуть у другій половині ігор. Дійсно, так і вийшло. До того ж попереду ще, наприклад, фінали змагань по груповому синхронного плавання та художньої гімнастики, де російська збірна - явний фаворит.
Проте вже зараз очевидно, що третього командного місця нам не отримати: надто вже великий відрив збірної Великобританії по числу золотих медалей! Тому все, що може домогтися наша збірна - утримати за собою четверте місце. Про програму-максимумі перед початком Олімпіади - завоювати 25 золотих медалей - тепер залишається лише згадувати з сумною посмішкою. Навряд чи вдасться досягти і програми-мінімуму (20 медалей вищої проби).
Зрозуміло, цьому можна знайти цілу масу об'єктивних причин. Тут і стрімко зростаюча міць китайських олімпійців (а ще ж зовсім недавно ніхто не сприймав цю збірну всерйоз). І безумовне домінування темношкірих спортсменів, у тому числі виступаючих за збірні США і Великобританії в багатьох видах легкої атлетики, обумовлене масою генетичних, фізіологічних та історичних факторів. А саме легка атлетика - самий «багатий» на медалі вид олімпійської програми! І наслідки божевільних 90-х, коли в Росії була практично зруйнована система підготовки спортсменів високого рівня.
Факт залишається фактом: очікування не виправдалися. А виступи на лондонській Олімпіаді традиційно сильних російських стрільців, фехтувальників і плавців іншим словом ніж «провал» не назвеш. Із ситуації треба зробити всі необхідні висновки, приступивши до її виправлення.