Що таке мислення і які бувають форми мислення

Мислення, як вид розумової діяльності цікавив людей давно. Ще філософи давнини намагалися вивчити його і дати йому пояснення. Наприклад, Платон прирівнював мислення до інтуїції, Аристотель створив цілу науку (логіку) і розділив пізнавальний процес на частини і т.д. До цього дня представники різних наук намагаються вивчити специфіку мислення, експериментально дослідити і дати чітке визначення цьому процесу, але поки це зробити не вдається.

Форми мислення були виділені ще Аристотелем - це поняття, судження і умовивід. Поняття - позначається словом, що характеризує загальні й істотні властивості цілого класу предметів. Воно володіє не наочним, абстрактним характером. Наприклад, для поняття «годинник» загальне і суттєве властивість - те, що це механізм показує час.

Судження - це форма розумової діяльності, яка розкриває зміст понять і відбиває явища і предмети навколишнього світу в їх зв'язках. Воно може бути одиничним, приватним, спільним, а також простим (складовими частинами є поняття) і складним (складається з їх поєднань). Загальні судження відносяться до всіх явищ або предметів, які об'єднані поняттям, наприклад: «Все живе має потребу в харчуванні». Приватна форма зачіпає тільки частина предметів або явищ, припустимо: «Не все ґрунту є родючими» і т.п. У поодиноких судженнях йдеться про окремий понятті, наприклад: «Петро I - великий реформатор».

Висновок на основі аналізу, зіставлення декількох суджень називається умовиводом. Виділяють два види умовиводу: індуктивний і дедуктивний. Індукція - спосіб міркування від часткового до загального, встановлення правил, законів при вивченні окремих предметів і явищ. Тоді як дедукція - це зворотний процес, який складається з пізнання окремих фактів на основі знань загальних закономірностей.

Крім того, людині властива логічна форма мислення. Вона грунтується на вірних вихідних судженнях і призводить до об'єктивних висновків. Таке мислення починається з постановки задачі. Наступним етапом розумового процесу є аналіз наявної інформації. Потім будується гіпотеза, яка перевіряється на практиці. Якщо вона вірна, робиться висновок про ситуацію або проблему, інакше шукається інше рішення.