Що включає український законопроект про основи державної мовної політики

Законопроект гарантує вільне використання російської, білоруської, болгарської, вірменської, ідиш, кримсько-татарського, молдавського, німецької, гагаузької, польської, новогрецької, румунського, ромської, словацької, угорської, караїмської, кримчацької і русинського мов. При цьому пункт 1 статті 6 даного проекту передбачає збереження державного статусу української мови.

Стаття 11 нового закону встановлює, що акти місцевих органів влади та місцевого самоврядування повинні прийматися і публікуватися державною мовою, в областях, де поширені регіональні мови - на обох. Відповідно до статті 13 в паспорт громадянина України вносяться зведення про його власника державною мовою або на двох, за бажанням громадянина. Це ж стосується і документів про освіту.

Відповідно до статті 20 всім громадянам України надається право отримання освіти державною або регіональною мовою (в межах території, де він поширений). Дія статті стосуються дошкільних, загальносередньої, середніх професійних та вищих навчальних закладів. За умови наявності достатньої кількості заяв від батьків або студентів навчальним закладам необхідно створювати окремі групи або класи, в яких навчання буде проводитися на іншій мові.

Стаття 24 законопроекту встановлює, що телерадіомовлення може здійснюватися як на українському, так і на регіональному мовою на розсуд телерадіокомпаній. Мова друкованих ЗМІ встановлюється їх засновниками.

Стаття 28 за кожним громадянином України закріплює право використовувати своє ім'я, прізвище та по батькові рідною мовою. Запис цих даних в будь-яких офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням громадянина.

Українська мова залишається єдиною мовою у військових формуваннях України (стаття 29). Угоди та картографічні видання, відповідно до статей 19 і 27, повинні складатися державною мовою.