В залежності від конкретних умов місця перебування «олімпійські села» можуть розташовуватися або близько до основних стадіонів, де проходячи гри, або на достатньому видаленні. У будь-якому випадку приймаюча сторона зобов'язана забезпечити мешканцям «села» не тільки комфорт, але і безпеку. Наприклад, на час проведення ігор вільно увійти на територію «села» може тільки людина, що має офіційну акредитацію, а інші особи можуть відвідати її, тільки отримавши спеціальний пропуск.
Перші ігри сучасності, починаючи з Афінських Ігор у 1896-му році, не знали такого поняття - «Олімпійське селище». Спортивна делегація від кожної країни-учасника самостійно вирішувала питання з розміщенням, зупиняючись, як правило, в готелях або на знімних квартирах. Але в міру того як розширювався перелік олімпійських видів спорту та делегації ставали все більш численною, стала очевидною необхідність їх розміщення на якійсь певній території. На Олімпійських іграх в Лос-Анджелесі в 1932-му році учасники змагань вперше жили в спеціально побудованих будиночках. Ось з цього моменту і виникла традиція будувати «олімпійські села».
Не оминула ця традиція і Москву. Перед Олімпіадою 1980-го року на південному заході столиці СРСР був побудований великий житловий мікрорайон, який так і назвали «Олімпійське селище». Однак оскільки спочатку було передбачено, що після від'їзду учасників змагань тут будуть жити москвичі, в інфраструктуру мікрорайону були включені також школи, поліклініки, центри культурно-побутового призначення. Для того часу, 16- і 18-поверхові житлові будинки поліпшеного планування, з яких складалася Олімпійське село, вважалися мало не елітним варіантом типової забудови. У всякому разі, учасники Олімпіади в Москві були цілком задоволені умовами розміщення і відпочинку, претензій від них не надходило.