Створення сім'ї підтверджується офіційним актом - державною реєстрацією. З цього моменту для подружжя загальними стають не тільки мрії і плани на майбутнє, а й фінанси. Сімейний кодекс пропонує всі матеріальні цінності, придбані в шлюбі, вважати спільної (сумісної) власністю чоловіка і дружини. При розлученні партнери розділять квартиру, автомобіль, вклади в банку та інші накопичення порівну. Ця форма називається «законний режим майна подружжя».
Щоб встановити роздільне або пайову користування матеріальними і фінансовими цінностями, сімейна пара повинна перейти на договірний режим майна. Початком договірних відносин є підписання шлюбного контракту.
Сімейний кодекс визначає шлюбний договір як письмова угода осіб, які готуються вступити в законний шлюб або вже перебувають у ньому, що регулює майнові відносини подружжя під час спільного проживання і при розлученні. З цього формулювання зрозуміло, що, по-перше, контракт укладається добровільно. По-друге, його дія поширюється лише на фінансову сторону сімейного життя і не контролює особистісні взаємини.
У шлюбному контракті подружжя можуть детально описати спосіб поповнення та витрачання сімейного бюджету, тобто скільки кожний з партнерів буде вносити в загальний гаманець і скільки зможе витратити на особисті та спільні потреби. Також письмово можна закріпити перелік матеріальних цінностей, якими буде володіти одноосібно чоловік або дружина, або визначити приватну частку подружжя у спільному майні, наприклад відсоток акцій спільного бізнес-проекту.
За допомогою шлюбного договору можна убезпечити родину від нерозумних витрат, внісши пункт про особистої фінансової відповідальності чоловіка, котрий використовує великі позикові кошти (кредити) без згоди з партнером. Крім того, в документ часто включають пункти про взаємне утриманні чоловіка і дружини та витрати на неповнолітніх дітей.
Особливу увагу подружжя повинні приділити оформленню домовленостей про розподіл майна у разі розлучення. Мабуть, саме ця частина шлюбного контракту викликає найбільше неприйняття і стає предметом бурхливих суперечок. Але фахівці з сімейного права впевнені, що продуманий заздалегідь порядок розподілу власності позбавить розвідних пару від безлічі проблем і тривог.
Укладаючи шлюбний договір, необхідно пам'ятати, що в ньому не повинно міститися умов, що порушують особисту, фізичну і духовну свободу людини. Наприклад, протизаконним буде вимога чоловіка, щоб дружина пішла з роботи і повністю присвятила себе домашньому господарству. Не можна в контракті прописати обов'язок подружжя зберігати вірність один одному або відмовитися від куріння, алкоголю і т.д. Однак за певні факти негідної поведінки одного партнера для іншого може бути передбачена матеріальна компенсація моральної шкоди.
Рішення про укладення шлюбного договору можуть прийняти як наречений і наречена, що готуються до весілля, так і подружжя з багаторічним стажем спільного життя. В силу документ вступить в першому випадку після офіційної реєстрації шлюбного союзу, у другому - відразу після підписання і завірення його в нотаріальній конторі. Розірвати угоду можна в будь-який момент за взаємною домовленістю подружжя.