Відповідь на питання лежить на поверхні: гіпотетичною частинкою вважається та, що ще не відкрита - не розпізнається і не зареєстрована. До недавніх пір такий був, наприклад, бозон Хіггса. Але виникає питання: звідки ж взагалі взялося таке поняття, якщо на практиці ніхто й близько не стикався з ним?
Отже, сучасна фізика "стоїть" на квантової теорії поля, з якої витікає фізика елементарних частинок. По суті, наука спирається на тезу про те, що все у Всесвіті складається з шматочків настільки маленьких, що поділити їх ні на що більше не можна. При цьому у часток абсолютно різні властивості і їх може ніщо не об'єднувати між собою.
Умовно можна поділити все на дві групи: «речовина» і «взаємодія». Якщо з першим питань не виникає, то друге - спроба на самому фундаментальному рівні пояснити, звідки береться гравітація, магнетизм та інші сили. Важливо відзначити, що вже на цьому етапі вся наука йде в чисто математичний апарат, дуже слабо піддається експериментів.
Пристрасть вчених в тому, щоб максимально спрощувати, зв'язавши всі елементи між собою - прикладом тому є суперсиметрія. Це теорія (гіпотетична, тобто недоведена), що об'єднує речовина і взаємодія в одну систему, дозволяючи перетворювати одну частинку в іншу (фактично - робити матерію з чистої енергії).
У глибинах цієї теорії і народжуються гіпотетичні частинки. На математичному рівні кожної відомої нам частці зіставляється «суперсиметричних партнер»: тобто щось таке ж, але зі знаком «мінус». Зокрема, саме з цих елементів складалася б «темна матерія», існування якої теж доведено лише на рівні математичної теорії.
У загальному випадку «гіпотетичними» можна вважати ще більше десятка часток (начебто Гравітон, який пояснив би гравітаційні взаємодії) - але це вже поняття дещо ширше.
Куди віддати непотрібний одяг
Як намалювати колодязь
Як вибрати ковзани для дитини
Які професії точно потрібні сьогодні
Як в Opera зробити домашню сторінку
Куди здати плаття
Як кріпити збройовий сейф