Авторам системи, яка спочатку була названа twttr, вона була потрібна як засіб, що дозволяє в будь-який момент дізнатися хто з працівників компанії чим зайнятий зараз. Відправити запитання або отримати відповідь можна було як за допомогою комп'ютера, так і з мобільного пристрою. Всі такі повідомлення розміщувалися на внутрішньому сервері компанії і були доступні відвідувачам відповідної сторінки. Літопис повідомлень вже сприймалася як блог, тому Твіттер стали називати мікроблогом. Пізніше система була розміщена в глобальній мережі і далі розвивалася як самостійний сервіс. Масовий зростання популярності почався з фестивалю South by Southwest в США, коли учасникам і глядачам пропонувалося випробувати сервіс, відправляючи в Твіттер повідомлення, які відображалися там же на великих плазмових панелях. Своєрідна гра сподобалася і отримала позитивні відгуки в пресі.
На сьогодні сайт цього сервісу входить в десятку найбільш відвідуваних ресурсів інтернету і вважається однією з трьох найбільш популярних соціальних мереж. Російськомовна аудиторія в повній мірі стала використовувати Твіттер з весни 2011 року, коли інтерфейс програми став підтримувати російську мову. Найпривабливішою особливістю сервісу, що призвела до його широкого поширення, є можливість використання мобільного зв'язку для ведення мікроблогів в глобальній мережі. Використовується вона і в якості альтернативного способу оповіщення про катастрофи і небезпечних ситуаціях, як оперативний новинний канал, спосіб координації в різних акціях громадських, а іноді і державних організацій. Найвідоміший користувач Твіттера в Росії - недавній президент, а сьогодні прем'єр-міністр Дмитро Медведєв.
Сьогодні в системі зберігається обмеження на максимальну довжину повідомлення (140 символів), але через веб-інтерфейс в сучасних версіях можна розміщувати і мультимедійний контент.