Відображення здавна наділялося магічними властивостями.
Технологія виробництва дзеркал
Лист скла переноситься конвеєром в зону шліфування й промивки. Як абразив для шліфування використовується окис церію (нестійкого металу з лантаноїдів). Обидві сторони скляного листа доводять до абсолютної гладкості, потім промивають нагрітої дистильованою водою, яка розчиняє жирові забруднення.
Дистильована вода хороша тим, що не залишає на склі ніяких слідів. Ідеально чиста поверхня потрібна для безпроблемного створення відбиває шару. Справа в тому, що взаємодія реактивів з мінералами, які можуть залишитися на склі при використанні звичайної води, може привести до дефектів дзеркального покриття.
Після цього скло готують до сріблення. Срібло не може закріпитися на скляній поверхні, тому на шліфований лист скла напилюють найтонший шар рідкого олова. Далі при додаванні потрібних реактивів розчин солей срібла вступає в реакції з цим олов'яним шаром.
Спочатку у процесі виготовлення дзеркал брала участь ртуть, що істотно скорочувало термін життя майстрів. Виготовлення одного дзеркала займало в середньому двадцять днів.
На скляному аркуші утворюється тонка плівка, яка і є відбиває. Вона м'яка, нестійка, тому потрібно нанесення щільного захисного шару. Листи, перевірені на відсутність дефектів покриття, допускаються до наступного етапу.
Завершальний етап виготовлення дзеркал
М'яка срібна плівка, яка і є, по суті, дзеркалом, вимагає гарного захисту. Недовговічні дзеркала мають на задній поверхні щільний шар захисної фарби. Для довговічності на готовий виріб напилюють тонкий шар міді і вже на нього наносять фарбу. Сушка фарби і міді проводиться в кілька етапів при різних температурах. Після повного висихання дзеркала тестують на наявність дефектів ще раз, якщо на цьому етапі знаходять фрагменти з бульбашками або темними точками, їх зрізають.