Як зустрічали Новий рік раніше

До 18 століття святкування Нового року починалося о 9 ранку - на соборній площі Москви проводили урочисте богослужіння, на якому були присутні цар у святковому вбранні, генерали, вищі чини, бояри, іноземні гості і простий народ. Після богослужіння відбулася святкова трапеза на чолі з царем.

У 1700 році Петро Перший видав указ про святкування Нового року 1 січня повсюдно, як це роблять європейці. У примусовому порядку він змусив бояр і простий народ прикрашати свої будинки і ворота ялиновими і сосновими гілками і не знімати їх до 7 січня. У новорічну ніч палили з гармат і з малих гармат, влаштовували вогняні забави на честь нового року. Святкування тривали цілих 7 днів, Петро наказував влаштовувати розваги на європейський манер. Народ пив спиртне, гуляв, веселився на чолі з царем і його наближеними.

У 19 столітті У Новий рік організовували низку балів і концертів. 1 січня для головного балу-маскараду відкривали вхід всім бажаючим в Зимовий Палац. Такий відкритий бал протікав весело і цікаво, присутніх людей виходив привітати і цар. Також люди відзначали Новий рік і вдома, влаштовуючи сімейні вечори з музикою і різноманітними розвагами.

У 20 столітті Новий рік став воістину традиційним і улюбленим святом для росіян. Головною новорічною традицією залишалося прикраса ялини скляними кульками та іграшками на ниточках. Прихід Нового року відзначали з салютами і феєрверками. Західний Санта Клаус русифікувався в російського Діда Мороза, до якого пізніше приєдналася внучка Снігуронька. У радянський час новий рік відзначали з шампанським, мандаринами і всілякими закусками. На вулиці запускали хлопавки та салютували під бій курантів. За кілька хвилин до настання Нового року громадян країни вітав державний лідер. Бали-маскаради, які існували в Російській імперії, за радянських часів змінилися новорічними вогниками і сімейними застіллями.