Кожен людський організм строго індивідуальний, якихось обов'язкових стандартів його життєдіяльності немає. Це справедливо і для сечовипускання. Тим не менш, якщо людина спорожняєте сечовий міхур частіше, ніж 10 - 15 разів на добу, це вже може бути показником хвороби. Тому необхідно звернутися до кваліфікованого лікаря-уролога, пройти обстеження, а при необхідності лікування.
Інструкція
У більшості випадків часте сечовипускання відбувається через інфекційних захворювань, наприклад, таких, як пієлонефрит (запалення ниркових мисок) і цистит (запалення сечового міхура). Для лікування хворим призначають курс антибактеріальних препаратів. Через деякий час проводять повторний курс. У перервах пацієнти за призначенням лікаря повинні приймати сечогінні препарати, вживати напої, що перешкоджають розвитку хвороботворних бактерій (наприклад, журавлинний морс).
Часте сечовипускання у чоловіків може бути симптомом запалення передміхурової залози (простатиту). Перш за все необхідно встановити, чи є в простаті бактеріальний вогнище інфекції. Для цього проводять аналіз мазка, взятого з сечовипускального каналу (уретри). При наявності хвороботворних бактерій спочатку проводять курс лікування антибіотиками. Після чого призначають масаж залози і препарати загальнозміцнюючий дії, які сприяють розсмоктуванню застійних зон в простаті. Пам'ятайте про прості заходи профілактики простатиту: не допускати переохолодження області нижче пояса, вести рухливий спосіб життя.
Також часте сечовипускання може свідчити про розвиток цукрового діабету. На цю хворобу можуть вказати наступні ознаки: сухість у роті, слабкість, швидка стомлюваність. Лікування цукрового діабету тривале, комплексне. Воно залежить, насамперед, від типу діабету (I або II), а також від загального стану здоров'я пацієнта, віку і т.п. Необхідно суворо стежити за рівнем глюкози в крові, дотримуватися всі призначення лікаря, дієту. Тоді стан пацієнта поступово стабілізується, і, відповідно, припиняться часті сечовипускання.
Причиною частих позивів в туалет можуть бути і камені в нирках або сечовому міхурі. Справа в тому, що вони перешкоджають повному випорожненню сечового міхура, і сеча накопичується набагато швидше, ніж повинно бути в нормі. Слід перш за все встановити природу каменів (фосфатні, уратні, оксалатні). Потім за призначенням лікаря можна приймати відвари трав, що сприяють їх розчиненню або роздрібнити камені ультразвуком (метод хвильової ударної літотрипсії). В окремих, найбільш важких випадках слід видаляти камені оперативним шляхом.