Існує безліч точок зору про постановку датчика удару. Причому вони кардинально відрізняються один від одного. На думку одних фахівців пристрій слід встановлювати на металеві деталі кузова з міцним і жорстким кріпленням до автомобільної поверхні. У цієї точки зору існує один дуже вагомий недолік: залізо гасить амплітуду коливання, тому робота датчика може бути слабо ефективною. Якщо ж у налаштуваннях пристрою поставити максимальну чутливість, сигналізація може почати спрацьовувати з приводу і бути причиною конфлікту з оточуючими.
Інші майстри своєї справи радять ставити датчик на джгути проводки, використовуючи як кріплення пластмасові хомути-стяжки.
Інші фірми встановлюють датчики в центрі салону автомобіля, пояснюючи це тим, що це саме відповідне місце для датчика. Тут пристрій забезпечує однакову чутливість до ударів в різних частинах кузова машини. При цьому датчик слід добре закріпити, щоб уникнути помилкових спрацьовувань сигналізації.
Останнім часом пристрої встановлюють на основну електронну плату сигналізації. Це рішення є дуже економічним, але завдає шкоди в роботі датчика, т.к практично неможливо підібрати на автомобілі місце для установки такої плати: воно повинно забезпечувати оптимальну чутливість до зовнішніх впливів, і в той же час, має бути важкодоступним для викрадачів.
У кінцевому рахунку, правильність постановки датчика визначається стабільністю і точністю його реакції на зовнішні впливи, а також відсутністю помилкового спрацьовування при сторонніх або незначних впливах, наприклад, при поривах вітру, або гучних звукових ефектів, проїхала повз вантажної машини з гучним вихлопом.