Як жили москвичі

Заснований в XII столітті суздальським князем Юрієм Долгоруким містечко Москва довгий час залишався заштатній провінцією, що віддається на відкуп дрібним питомою князям, і тільки до кінця XV століття він стає центром Московського князівства, навколо якого об'єднали свої землі ті, хто вже не хотів підкорятися київським князям. Завдяки своєму зручному місцю розташування на перехресті торгових шляхів, Москва і була обрана столицею, а її великі князі стали іменуватися государями. Сонна боярська і купецька Москва залишалася столицею до початку XVIII століття, коли Петро I залишив її і разом з двором переїхав у щойно заснований Санкт-Петербург. Знову москвичі стали столичними жителями тільки в 1918 році, коли столицю вирішено було перенести подалі від західних кордонів, для безпеки уряду і держави.

На тлі світського Петербурга Москва довгий час залишалася великим селом, де на кожній вуличці, забудованій купецькими і помещічьмі особнячками, що потопають у зелені, була своя церква чи монастир. Така історія міста визначила та історичний уклад його корінних мешканців неспішний, богобоязливий, гостинна. Втім, нащадків тих москвичів в сьогоднішній Москві майже не залишилося - їх усіх розметав вітер Жовтневого перевороту і наступної за ним Громадянської війни.

Сьогоднішні «корінні» москвичі - це нащадки тих, хто почав заселяти столицю в 20-х роках минулого століття. Москва ставала промисловим центром, їй потрібні були робочі руки, тому сюди приходило багато народу з навколишніх сіл, та й з усієї країни, сюди тягнулася творча інтелігенція, тут відкривалися нові і старі навчальні заклади, наукові центри й інститути. У 30-х роках сформувався той міської шар, який став називати себе «москвичами», але при цьому відчуваючи особливу відповідальність. Це були дивовижні люди, які, поряд з усією країною або навіть на півкроку попереду, зуміли відкинути фашистів і захистити не тільки столицю, а й всю країну.

Ще до середини 90-х років минулого століття Москва мала то неповторну чарівність і тільки їй властивий уклад і ритм життя, які робили її хоч і великим, але затишним містом, населеним простими і доброзичливими людьми. Але і їх, правда, вже почали тіснити «лимитчики» - приїжджали в місто на новобудови і заводи, робочих рук не вистачало. Сьогодні, коли столичним жителем може стати будь-яка людина, який приїхав звідки завгодно, справжніх москвичів залишилося зовсім небагато.