Диктатура і апартеїд - це різні поняття?

Диктатура як основа держави

Політологи та історики визначають диктатуру як повний контроль над владою в державі, здійснюваний однією людиною або групою осіб. Таким чином, легітимною в рамках даної системи може бути тільки одна політична позиція.

Диктатура можлива при різному державному устрої. При монархічному правлінні диктатура стає можливою в рамках абсолютної монархії, коли правитель може приймати рішення одноосібно, не спираючись ні на конституцію, ні на парламент. Також диктаторський режим можливий і в рамках республіки, коли одна політична партія отримує виняткові політичні права, що сталося, наприклад, в ході Великої французької революції.

Окремо слід зазначити військову диктатуру, особливо яскраво проявилася в XX столітті в Греції, Іспанії, Туреччини та ряді латиноамериканських держав. Цей тип диктатури характеризується передачею всієї повноти влади групі військових, причому в залежності від обставин цю групу може очолювати або один харизматичний лідер, або декілька активних керівників.

Диктатура можлива в рамках різних політичних доктрин. Відомі численні приклади диктаторів з правими поглядами - Гітлер, Франко, Піночета та інші. У той же час в СРСР, КНР, КНДР та деяких інших країнах комуністичного блоку склалася система лівої диктатури.

Спроби встановлення військової диктатури були зроблені і в Росії - під час Громадянської війни.

Специфіка апартеїду

Апартеїд, на відміну від диктатури, відноситься до конкретного періоду історії однієї країни - ця політика проводилася в ПАР з 1948 по 1994 роки. В основі апартеїду був принцип расової сегрегації, який в певні періоди історії існував і в США, і в ряді інших країн, проте в ПАР він придбав специфічну форму.

У XIX столітті система расової сегрегації в тій чи іншій формі існувала в більшості африканських колоній європейських країн.

На відміну від США з їх більшістю білого населення, в ПАР ситуація була зворотною - нащадки білих колоністів були меншиною. У силу цього прояву расизму в країні стали носити ще більш жорсткий характер. Згідно із законодавством, чорному населенню ПАР для проживання відводилися окремі території - бантустани. Корінне населення повинно було вчитися в окремих школах, лікуватися у своїх лікарнях - його життя повинна була бути відокремлена від життя білої меншості. Також були заборонені міжрасові шлюби.

Незважаючи на конституційну монархію, а пізніше і на республіканський лад, режим апартеїду в ПАР також можна віднести до диктаторських, так як влада належала тільки однієї категорії населення - білому меншості. Чорношкірі жителі були позбавлені права голосу, що не давало їм можливості впливати на політику держави.