1
Суфікс - це та частина слова, яка виділяється в останню чергу, тому для початку потрібно розібрати слово повністю. Починати слід із закінчення. Щоб його знайти, змініть слово за формами - падеждим, родовим і т.д. Для прикладу можна взяти слово «традиційний». Змініть слово за родами - традиційна, традиційне, традиційний. Закінчення - це змінна частина слова, а значить, в цьому слові потрібно виділити закінчення -ий. Все інше буде основою.
2
Тепер потрібно знайти корінь. Це легко зробити, якщо підібрати однокореневі слова. Можна взяти слово «традиція», яке є мотивуючим для даного прикметника. У слові «традиція» закінчення -а, якщо бути точніше, -ja, решта - корінь, значить, і в шуканому слові потрібно виділити корінь «традицій-». Частина, що залишилася слова, відповідно, буде суфіксом.
3
Іноді для виділення суфікса виконаних операцій недостатньо - необхідно встановити мотивацію, тобто метод освіти даного слова. Наприклад, слово «голочка». Багато поспішать виділити в слові суфікс «очк», проте це буде помилкою. Якщо розібрати освіту слова, то вийде наступне:
Голка -> игол (к) а -> Ігол (оч) (к) а
Таким чином, в слові «голочка» буде два суфікса - -оч- і -до-.
4
Деякі суфікси можна просто запам'ятати і виділяти, як кажуть, на автоматі. Наприклад, в дієсловах минулого часу в переважній більшості випадків буде виділятися суфікс -л-. У іменників легко виділяються зменшувально-пестливі суфікси -очк-, -очек-, еньк-, -аньк-, -прибл-, -чик- та інші. Суфікси прислівників а-, -про-, -е- часто виділяють як закінчення, однак у прислівників не може бути закінчень, так як це незмінна частина мови.
5
Постфікс -ся- у невизначених формах дієслова зазвичай визначається як синкретичного морфема, тобто і як суфікс, і як закінчення, і виділяється двома значками суфікса.