Хто і коли вперше скоїв нічний повітряний таран

Таран як прийом повітряного бою ніколи не був і не буде основним, так як зіткнення з літаком противника дуже часто призводить до руйнування і падіння обох машин. Таранний удар допустимо лише в ситуації, коли у пілота не залишається іншого вибору. Вперше подібну атаку виконав в 1912 році знаменитий російський пілот Петро Нестеров, який збив австрійський літак-розвідник. Його легкий «Моран» ударив зверху важкий ворожий «Альбатрос», на якому перебували пілот і спостерігач. В результаті атаки обидва літаки були пошкоджені і впали, Нестеров і австрійці загинули. У той час на літаки ще не встановлювали кулеметів, тому таран був єдиним способом збити ворожий аероплан.

Після загибелі Нестерова тактика тарани ударів була ретельно опрацьована, пілоти стали прагнути збити ворожий літак, зберігши свій. Основним способом атаки став удар лопатями повітряного гвинта по хвостовому оперенню літаки противника. Швидко пропелер ушкоджував хвіст літака, що призводило до втрати його керованості і падіння. При цьому пілотам атакуючих машин нерідко вдавалося благополучно посадити свої літаки. Після заміни погнутих гвинтів машини знову були готові до польотів. Застосовувалися й інші варіанти - удар крилом, кілем хвоста, фюзеляжем, шасі.

Особливо складними були нічні тарани, так як в умовах поганої видимості правильно виконати удар дуже важко. Вперше нічний повітряний таран застосував 28 жовтня 1937 в небі Іспанії радянський льотчик Євген Степанов. Вночі над Барселоною на літаку «І-15» йому вдалося таранним ударом знищити італійський бомбардувальник «Савойя-Маркетті». Так як Радянський Союз офіційно не брав участі в громадянській війні в Іспанії, про подвиг льотчика довгий час воліли не говорити.

В ході Великої Вітчизняної війни перший нічний повітряний таран виконав льотчик-винищувач 28-го винищувального авіаційного полку Петро Васильович Єремеєв: 29 липня 1941 на літаку «МіГ-3» він таранним ударом знищив ворожий бомбардувальник «Юнкерс-88». Але більш відомим став нічний таран льотчика-винищувача Віктора Васильовича Талалихіна: в ніч на 7 серпня 1941 року на літаку «І-16» в районі підмосковного Подольська він збив німецький бомбардувальник «Хeйнкель-111». Битва за Москву була одним з ключових моментів війни, тому подвиг льотчика став широко відомий. За проявлені мужність і героїзм Віктору Талалихина були вручені Орден Леніна і Золота Зірка Героя Радянського Союзу. Загинув він 27 жовтня 1941 в повітряному бою, знищивши два літаки супротивника і отримавши смертельне поранення осколком снаряда, що розірвався.

В ході боїв з фашистською Німеччиною радянські пілоти виконали більше 500 таранних атак, деякі льотчики застосовували цей прийом кілька разів і залишалися живі. Застосовувалися таранні удари і пізніше, вже на реактивних машинах.