Незважаючи на спільну валюту та інші елементи економічної інтеграції, розвиток країн Єврозони йде досить нерівномірно. Успішні економіки Франції і Німеччини сусідять з Грецією та Іспанією, яких періодично поглинають локальні кризи.
Грецька економіка мала можливість активного розвитку після вступу в зону євро. Однак такий шанс був використаний нею не повністю. За рахунок участі в загальноєвропейських економічних програмах Греція отримала доступ до позик, ніж недалекоглядно скористалося уряд країни. Державний борг зростав, але отримані кошти витрачалися нераціонально, наприклад, на підтримку значного штату держслужбовців.
Державний сектор в Греції займає помітне місце в економіці - виробляє до половини валового внутрішнього продукту. Однак він же і уповільнює розвиток економіки в окремих областях - приватні виробники через обмеження часто не можуть повноцінно конкурувати з державою. За рахунок кредитів ріс як штат державних службовців, так і їх зарплати. Однак це не супроводжувалося реальним підвищенням доходів держави та продуктивності праці. Отягчающий ефект дала корупція, з якою держава не змогла ефективно боротися.
Для підвищення своєї популярності уряд пішов у тому числі на підвищення соціальних виплат, наприклад пенсій. Це також сприяло зростанню дефіциту бюджету. В той же час, зростали проблеми зі сплатою податків, що значно знижувало Поповнення бюджету.
Всі ці негативні тенденції наклалися на загальносвітовий економічний стад, що викликало, зокрема, зменшення кількості туристів і збитки в такому важливому для країни секторі. Державний борг перевищив річний ВВП країни, а дефіцит бюджету зріс до 10%. Грецька криза став загрозою навіть для євро, внаслідок чого змушені були втрутитися інші країни Євросоюзу. Було складено кілька програм, згідно з якими грецька економіка повинна вийти з затяжного спаду.