Синдром Шегрена: профілактика та лікування

Синдром Шегрена: причини

На сьогоднішній день точна причина виникнення синдрому Шегрена остаточно не з'ясована. Однак після численних досліджень і спостережень прийнято вважати, що дане захворювання виникає через генетичної схильності. У хворих виявляються антигени B8, DW3, HLADW2. Провокуючими факторами появи «сухого синдрому» є: переохолодження, перенесене нервово-психічне перенапруження, перевтома, а також вірусні інфекції.

Синдром Шегрена: симптоми

Для синдрому Шегрена характерні:
- сухість в глотці, рота і носа;
- зниження секреції слинних залоз;
- виразки в ротовій порожнині;
- зміна смакових відчуттів;
- труднощі при розмові і ковтанні;
- сухість, печіння в очах;
- ураження рогівки;
- кон'юнктивіт і сухий керато-кон'юнктивіт;
- світлобоязнь;
- гіперемія очей;
- помутніння, а також ерозії рогівки;
- відсутність сліз;
- збільшення привушних залоз;
- паротит;
- сухість піхви та інших слизових;
- сухість шкіри;
- поліартрит;
- синдром Рейно;
- гепатоспленомегалия;
- геморагічні висипання на шкірі гомілки, стоп, живота, стегон і т.д.

При хворобі Шегрена найбільш часто зустрічаються симптоми, які безпосередньо пов'язані з недостатнім виробленням залозами організму секрету.

Крім перерахованих вище симптомів і ознак, можуть спостерігатися больові відчуття в суглобах, м'язові болі, підвищення температури, загальне нездужання, втрата волосяного покриву. При вираженому синдромі Шегрена встечаются сухість слизової оболонки стравоходу, яка в окремих хворих може викликати легку дисфагію при вживанні твердої їжі.

Синдром Шегрена: лікування

Сухість порожнини рота і печіння очей не завжди означає, що мова йде про наявність у пацієнта синдрому Шегрена. Діагностувати дану патологію можна тільки в разі запального ураження залоз. Також для діагностики синдрому Шегрена проводиться дослідження тканин. Для цього виду дослідження беруться невеликі фрагменти слизової оболонки ротової порожнини, які потім досліджують в лабораторних умовах за допомогою мікроскопа.

Основними завданнями в лікуванні даного захворювання є лікування симптомів сухості порожнини рота і печіння очей, а також усунення локалізованого запалення.

Зняття запального процесу може представляти серйозні труднощі, оскільки при «сухому синдромі» можуть бути присутні такі захворювання як системна хронічний поліартрит і червоний вовчак. У подібних випадках призначають медикаментозні препарати, які схожі на лікувальні засоби, що використовуються при лікуванні цих захворювань, особливо при приєднанні симптомів слабкості і лихоманки.

Сухість ротової порожнини - досить неприємний симптом, що викликає сильну спрагу. Слина не тільки виконує роль зволожуючою рідини, що допомагає при ковтанні і розжовування їжі, але і захищає слизову ротової порожнини від інфікування. Недостатня кількість вироблюваної слини часто призводить до запальних процесів зубів і ясен, а також до карієсу зубів.

Тому важливо якісно доглядати за порожниною рота: кілька разів на день чистити зуби, полоскати рот спеціальними антисептичними розчинами, а також користуватися жувальними гумками, що не містять цукор. Крім того, важливе значення має своєчасне лікування карієсу і протезування зубів.

У деяких випадках хвороботворні бактерії переносяться з ротової порожнини в слинні залози, тим самим викликаючи їх інфікування. При цьому виникає набрякання слинних залоз, часто супроводжується болями в цій області і лихоманкою. При цьому стані призначається лікування антибіотиками, а також аерозолями або спреями, у складі яких міститься штучна слина.

Знижене вироблення слізної рідини викликає гіперемію кон'юнктиви і рогівки ока. У цьому випадку показано щоденне багаторазове зволоження очей за допомогою закапування штучної сльози. Також можливе використання м'яких контактних лінз. Перед сном призначається використання очної мазі. По причині відсутності слізної рідини існує можливість сильного інфікування очей. При перших ознаках запального процесу слід в терміновому порядку звернутися до лікаря-окуліста.

Для змочування сухих слизових оболонок носа призначається застосування спеціальних носових аерозолів. Крім того, в період лікування слід підтримувати необхідну вологість повітря за допомогою кондиціонера або зволожувача повітря. Сухість статевих губ і піхви призводить до сильного болю при статевому контакті, а також підвищує ризик інфікування. Для зволоження цих ділянок тіла лікуючий лікар повинен виписати відповідний гель або крем.

Протягом синдрому Шегрена не загрожує життю, проте істотно погіршує її якість. Своєчасно розпочате лікування дозволяє сповільнити прогресування патологічних процесів, зберегти працездатність хворих. При відсутності лікування виникають ускладнення, які призводять до інвалідизації.

Синдром Шегрена: профілактика

Пацієнти підлягають диспансерному спостереженню у лікаря-ревматолога, а також спостереженню окуліста, гінеколога, стоматолога. Необхідні постійний прийом медикаментозних засобів (амінохінолінові препарати, кортикостероїдні гормони) і профілактичне лікування симптоматичними засобами для досягнення стану ремісії.

Хворим рекомендується раціонально харчуватися, дотримуватися правил особистої гігієни, уникати простудних захворювань, переохолоджень, нервово-психічного перенапруження. Первинна профілактика синдрому Шегрена на даний момент не розроблена.