Як жили кріпосні

Життя і побут селян-кріпаків розрізнялися по мірі того, як зміцнювалося в країні кріпосне право. В період його становлення (XI-XV ст.) Залежність селян від поміщиків полягала у сплаті данини, виконанні робіт на вимогу поміщика, але залишала достатньо можливостей для цілком прийнятною життя селянина і його сім'ї. Починаючи з XVI століття, становище кріпаків ставало все більш важким.

До XVIII століття вони вже мало чим відрізнялися від рабів. Робота на поміщика займала шість днів на тиждень, лише вночі та в один день, що залишився селянин міг обробити свою ділянку землі, чим і годував свою сім'ю. Тому за столом кріпаків очікував вельми мізерний набір продуктів, бували й голодні часи.

По великих святах влаштовувалися народні гуляння. Цим обмежувалися розваги і відпочинок кріпаків. Діти селян у більшості випадків освіти отримати не могли, і в майбутньому їх чекала доля батьків. Обдарованих дітей забирали на навчання, вони надалі становили кріпаки театри, ставали музикантами, художниками, але ставлення до кріпаків було однаковим, яку б роботу для господаря вони не виконували. Вони зобов'язані були виконувати будь-яку вимогу господаря. Їхнє майно, і навіть діти були в повному розпорядженні поміщиків.

Всі свободи, які на перших порах залишалися у кріпаків, були втрачені. Причому ініціатива їх скасування виходила від держави. В кінці XVI століття кріпаків позбавили можливості переходу до іншого поміщика, яка надавалася раз на рік на Юріїв день. У XVIII столітті поміщикам дозволили за проступки засилати селян на каторгу без суду, встановили заборону на подачу скарг селянами на свого господаря.

З цього часу становище кріпаків наблизилося до положення худоби. Їх карали за будь-яку провину. Поміщик міг продати, розлучити з родиною, побити, та й убити свого кріпака. У деяких панських садибах творилися жахи, насилу піддаються осмисленню сучасної людини. Так, в садибі Дар'ї Салтикової господиня катувала і вбивала самими витонченими способами сотні кріпаків. Це був один з небагатьох випадків, коли під загрозою повстання влада змушена була залучити поміщицю до відповідальності. Але такі показові судові процеси не змінили загального ходу ситуації. Життя кріпака залишалася безправним існуванням, наповненим виснажливою працею і постійним страхом за своє життя і життя своєї родини.