Російська імперія існувала близько двох століть, і за цей час зазнала суттєвих змін як у політичному, так і в економічному і культурному плані. Тому при описі дореволюційній Росії найкраще обмежитися найбільш пізнім періодом її історії - з скасування кріпосного права в 1861 році до власне Лютневої революції.
У плані політичного устрою Російська імперія більшу частину своєї історії являла собою абсолютну монархію. Але ідеї про необхідність парламентаризму і конституції займали розуми людей все XIX століття. Олександр II доручив своїм радникам створення проекту дорадчих органів державного управління, які повинні були стати прототипом парламенту з обмеженими повноваженнями, але цей процес перервався після вбивства царя. Його син Олександр III дотримувався набагато більш консервативних поглядів, і не став продовжувати справу батька.
Згодом проблему поділу влади з народом довелося вирішувати вже Миколі II. Через що почалися народних хвилювань в 1905 році 17 жовтня влада була змушена випустити маніфест, який гарантував створення нового виборного законодавчого органу - Державної Думи. Таким чином, Російська імперія фактично і юридично перетворилася на обмежену монархію, якою і залишалася до зречення імператора від престолу і революції.
Структура економіки дореволюційної Росії сильно відрізнялася від сучасної ситуації в країні. До 1861 року розвиток країни гальмувалося сохранявшимся кріпосним правом. Воно не давало можливості розвиватися не тільки сільському господарству, але й промисловості - приплив людей в міста був обмежений через волі поміщиків. Після скасування особистої залежності в країні з'явилася достатня база для розвитку економіки по шляху індустріалізації. Однак аграрний сектор зберігав свої лідируючі позиції в економіці аж до революції.
Скасування кріпосного права, вирішивши одні проблеми, створила інші. Безумовно безкоштовно селянин отримував тільки особисту свободу, землю ж він повинен був викупити. Значна маса населення була незадоволена і розмірами платежів, і площею наділів. Ситуація погіршувалася і зростанням населення в другій половині XIX століття. До XX століття дуже гостро стояла проблема обезземелення селян. Одним із способів її рішення стала столипінська реформа. Вона була спрямована на руйнування селянської громади та створення незалежних господарств, за принципом організації подібних з сучасними фермерськими. Також люди отримали можливість переселятися на порожні землі в Сибіру, а держава організовувало для них транспорт і матеріальну підтримку. Дії Столипіна змогли пом'якшити гостроту проблеми, але остаточно земельне питання так і не було вирішене.
Активно розвивався транспорт, так як проблемою залишалося міжрегіональне повідомлення. Великим кроком вперед став розвиток залізничної мережі. Приблизно за 20 років була побудована Транссибірська магістраль, яка пов'язала захід і схід імперії. Це дало поштовх в економічному розвитку віддалених російських регіонів.
У культурній сфері необхідно враховувати значну роль релігійної складової. Православ'я було офіційною релігією, однак враховувалися й інтереси інших конфесій. В цілому в порівнянні з країнами-сусідами Російська імперія була досить віротерпимим державою. На її території уживалися православні, католики, протестанти, мусульмани, буддисти. Деяке загострення в національно-релігійному питанні виникло на початку XX століття, з поширенням єврейських погромів. Ці тенденції в певному сенсі відповідали загальносвітовим - при розпаді імперій на національні держави загострювався і націоналізм.
Як визначити широту і довготу місцевості
Як організувати свій санаторій
Ефективність мобільного кондиціонера
Як зробити баклажани в горіховому соусі
Піца з перцями і фетою
Весільні зачіски на довге волосся
Як приготувати піцу з салямі