Південно-Африканська республіка виключно багата корисними копалинами. У її надрах знаходиться багато алмазів, золота, платини, хромових, уранових, поліметалічних руд. Експорт цих копалин є одним з головних джерел валютних надходжень. Тому в країні безліч шахт, на яких трудяться тисячі гірників. У багатьох шахтах видобуток ведеться на великій глибині. Ця дуже важка і небезпечна робота, а розмір заробітної плати досить скромний. Роботодавцям невигідно підвищувати її, а також вживати заходів з охорони праці гірників, оскільки кількість бажаючих отримати місце шахтаря обчислюється такими ж багатьма тисячами. Крім громадян ПАР, це ще й робочі з сусідніх країн, де рівень життя набагато нижче, і тому навіть скромні (за мірками ПАР) зарплати здаються межею мрій.
Не з'явилася винятком і злощасна шахта Марікана, яка належить впливовій британській компанії «Lonmin». Ця компанія вже понад століття веде видобуток дорогоцінних металів на території ПАР, а «Марікана» має для неї особливе значення. Досить сказати, що саме з цієї шахти витягують понад 10% всієї видобутої у світі платини. Зрештою, шахтарі, трудящі на «Марікане», оголосили страйк, вимагаючи підвищення зарплати. Обстановка швидко загострювалася, цьому сприяло також гостре суперництво між керівництвом двох шахтарських профспілок.
16 серпня величезний натовп робітників, багато з яких мали холодну зброю, оточила поліцейських, які охороняли шахту. Поки що важко встановити, з якої причини поліція відкрила вогонь по страйкуючих. Факт залишається фактом: сталася трагедія великих масштабів. Ну, а компанія «Lonmin» вже понесла великі збитки і через простій шахти, і через різке падіння курсу своїх акцій. Воістину: «Скупий платить двічі».