У січні 2011 року почалися масові антиурядові виступи незадоволених несменяемостью правлячої партії та фактичної диктатурою сім'ї Асадов. Поряд з мирними формами протесту (ходи і голодовки) протестувальники використовували бійки з поліцією, підпали урядових установ та інші протизаконні діяння.
Для придушення заворушень уряд використовував війська. Були випадки розстрілу солдат, які відмовилися стріляти по мирних жителях. На бік «Вільної армії Сирії» (збройні формування повстанців) переходили військовослужбовці регулярної армії. Приєдналися до неї і воєнізовані групи ісламістів.
У міру наростання напруження боротьби росло озлоблення з обох сторін. В результаті бойових дій гинули мирні жителі, причому їх смерть обидві сторони намагалися використовувати в пропагандистських цілях. 25 травня 2012 в світових ЗМІ з'явилися повідомлення про загибель в сирійському селі Ель-Хоула понад 90 мирних жителів, в тому числі, понад 30 дітей. Згодом з'ясувалося, що загинули 108 осіб.
З самого початку Комітет ООН з прав людини поклав провину за загибель на Башира Асада, заявивши, що люди стали жертвами артобстрілу урядовими військами. Проте розслідування показало, що осколкові поранення стали причиною загибелі лише 20 осіб. Інші були вбиті або пострілами з близької відстані, або зарізані.
Сирійський уряд заявило, що не має відношення до загибелі мирних жителів, оскільки його армія не займало село, і звинуватило в убивстві ісламістів. Подальше розслідування трагедії спостерігачами ООН дає підставу вважати, що в даному випадку уряд говорить правду. Ісламісти можуть бути зацікавлені в зриві мирних переговорів між обома сторонами конфлікту під керівництвом Генерального секретарі ООН Кофі Аннана.