Хто відповість за трагедію в сирійському місті Хулі

Закликами негайно покласти край насильству і бойні, засудженням загибелі мирних жителів, обуренням нелюдської жорстокістю і звірством, а також обіцянками невідворотною міжнародної відповідальності вибухнуло світове співтовариство в особі США, Ізраїлю, найбільших європейських країн і країн Затоки. Якщо не уточнити дату настільки емоційної реакції, то можна загубитися в здогадах, якого саме державі адресовані гнівні звинувачення в геноциді власного народу. За останні 20 років ця хвиля співчуття до «пригнобленим і позбавленим демократії» народам накочує на деякі провідні світові держави із завидною регулярністю.

Сьогодні «щастя бути звільненими» випало сирійцям. Трагедія, що розігралася 26 травня 2012 в невеликому сирійському містечку Хула, стала кульмінацією геополітичного вистави під умовною назвою «Повалення режиму С.Хусейна Сирії», зав'язка якого була ще в січні 2011. «Сирійський центр моніторингу за дотриманням прав людини», розташований чомусь в Лондоні (звідти, мабуть, краще видно те, що повинен побачити даний центр) вже 27 травня, на наступний ранок після трагічних подій, сповістив світ про нелюдське обстрілі урядовою армією Сирії мирного населення Хули, в результаті якого загинули більше 100 людей, половина з яких діти.

Блискавичність висновків наводить на думку, що сформульовані вони були задовго до самих подій. Далі негайна ланцюгова реакція з численних заяв офіційних осіб США та їхніх союзників по НАТО із звинуваченнями сирійської влади і закликами до Асаду, залишити президентський пост і віддати держава в руки демократичних сил. І знову-таки віз значно випередила коня. Нікому з «поборників демократії» не потрібні розслідування події, пошуки винного і тому подібні процедури для встановлення істини. І зовсім неважливо, що навіть попередні висновки з того, що сталося не в'яжуться з версією загибелі людей внаслідок артобстрілу. Оскільки більша частина загиблих була зарізана або застрелена з близької відстані, що більше нагадує розправу або страту. Зате ці заяви прописані всі в тому ж сценарії п'єси вже багаторазово обкатаної на підмостках Іраку, Афганістану, Югославії, Лівії, Єгипту та іже з ними.

Хто і де пише ці не відмінні особливою фантазією сценарії, зрозуміти неважко. Досить простежити облаштування військових баз НАТО на територіях, де ще вчора планувалася «повна і остаточна перемога» демократії. Хто заплатить за кров, що пролилася в Хулі? Відповідь на питання, хто заплатить за рахунками, очевидний. Формально перед міжнародним судом нинішній президент Сирії та його оточення. Справжні винуватці залишаться за лаштунками. Але по факту довго і дорого за ці події буде розплачуватися сирійський народ. Немає в цій країні опозиції, здатної швидко облаштувати демократичну державу. Майбутнє Сирії - довгі військові конфлікти, інтервенція силами НАТО, а далі у сценаристів вже інша турбота: де буде наступний показ п'єси.

Розв'язка трагедії може бути несподіваною і не прописаної в жодному сценарії. Підпалюючи чужий будинок, щоб зігріти руки, треба враховувати безрадісну перспективу згоріти в цій пожежі разом з господарями самому і спалити ні в чому неповинних сусідів.