Відбувається централізація управління у всесвітньому масштабі. Суб'єкти державної влади передають частину своїх повноважень потужним наддержавним об'єднанням - МВФ, ООН, СОТ, Світовий банк, Європейський Союз, НАТО і т. Д. Внаслідок чого уряди держав, що вступили в ті чи інші організації, не можуть проводити повноцінну самостійну політику. Необхідно враховувати інтереси не тільки своєї країни і народу, а й вищезгаданих організацій. У результаті виходить, що такі країни, як Болгарія, Румунія, Греція дозволяють Європейському Союзу, мало не повністю приймати рішення з цілого ряду національних питань. А, приміром, Франція і Німеччина знаходяться під пресом НАТО у військових питаннях.
Цей аспект, начебто, є найбільш цікавим в рамках всесвітньої інтеграції. Стандартизація світової торгівлі, єдині правила здійснення міжнародних угод - все це повинно бути зручним. Але на практиці виходить трохи інакше. Загальні правила написані в інтересах тих розвинених країн, які брали найбільш активну участь у їх складанні. Якісь локальні вигоди будь-яка держава, безумовно, може отримати, але в масштабній перспективі займатися торгівлею за чужими правилами може бути згубно для національної економіки. Існують і регіональні економічні об'єднання, наприклад, Єврозона. Складно судити, чи всі вони є вдалими для своїх учасників, оскільки кожне таке об'єднання має свої цілі і завдання.
Глобалізація відбувається і в творчих сферах. На практиці виходить, що культури теж нерівнозначні, і відбувається швидше не інтеграція, а американізація всіх націй. Фільми, музика, телевізійні передачі, часто дуже високої якості. Однак через відсутність альтернативи цей процес більше схожий на засилля однієї національної культури.
Як визначити структуру виробництва
Як позбутися від нальоту в ванній
Як не влаштувати скандал чоловікові
Як подорожувати автостопом?
Як подивитися швидкість з'єднання
Як спекти ромову бабку
Як швидко вілікуваті нежить