Герменевтика виникла у давньогрецькій філософії як мистецтво розуміння висловів оракулів і жерців. Протестантські теологи використовували цю науку як мистецтво інтерпретації священних текстів. У Середньовіччі функції герменевтики полягали лише в коментуванні і тлумачення Біблії. Важливим етапом у розвитку мистецтва розуміння була епоха Відродження. У той час герменевтика стає методом перекладу античних творів на національні мови.
Становлення науки як самостійної дисципліни відбулося в період Реформації. Якщо католицька теологія спиралася на традиційну інтерпретацію Священного писання, то протестанти заперечували його сакральний статус, вона перестало служити каноном тлумачення Біблії.
У XIX столітті герменевтика стає найважливішим методом історичного пізнання. Загальні теорії інтерпретації були закладені німецьким філософом і богословом Фрідріхом Шлейермахером. Його герменевтика була, насамперед, мистецтвом розуміння чужої індивідуальності. Основною процедурою було «вживання» герменевта в душевний світ автора.
У середині XX століття роботи європейських філософів М. Хайдеггера та Г. Гадамера перетворили герменевтику з методу гуманітарних наук у філософське вчення. Розуміння розглядалося не тільки як спосіб пізнання, але і як спосіб буття. На їхню думку, герменевтика не обмежується методологічними питаннями тлумачення творів минулої культури, вона має відношення до фундаментальних структурам людського існування, відношенню до дійсності і до базисних моментам комунікації з іншими людьми.
Прихильники теоретичної (традиційної) герменевтики скептично ставилися до її філософського розуміння. Традиційний герменевт Еміліо Бетті створив в 1955 році всеосяжний працю «Загальна теорія інтерпретації», перекладений на всі основні європейські мови. Його розуміння тексту включало в себе наступні етапи - впізнавання, відтворення і застосування. Мета традиційної герменевтики - сувора, методично вивірена реконструкція сенсу, який вклав у текст автор.
Розрізняють основні форми герменевтики:
- теологічна герменевтика - тлумачення священних джерел;
- філологічна (теоретична) герменевтика - теоретично обґрунтоване, методологічне тлумачення текстів (приклад такої герменевтики - переклад тексту з однієї мови на іншу);
- юридична герменевтика - тлумачення правового сенсу будь-якого закону стосовно до конкретного випадку;
- універсальна (філософська) герменевтика - наука про дух, універсальний аспект філософії.