У самому широкому сенсі виховний процес - це процес соціалізації, адаптації людини в соціумі. У більш вузькому сенсі це взаємодія вихователів і виховуваних, націлене на формування і розвиток особистості останніх. Ключові учасники даного процесу - це, зрозуміло, самі діти, дорослі люди (в першу чергу, батьки) та вихователі. Виховання також має орієнтувати дитину на саморозвиток і самоосвіту. Дуже важливо відзначити, що дитина не засвоює соціальний досвід і необхідні знання про життя пасивно, «на автоматі», але активно взаємодіє з навколишнім світом. Він є не тільки об'єктом, але і суб'єктом виховного процесу. При відсутності зворотного зв'язку успішне виховання попросту неможливо.
Виховний процес часто розглядають як розгортається в часі складну динамічну систему, якій притаманні самоврядність, ієрархічність. Сутність виховного процесу - в його цілісності, єдності навчання, розвитку та виховання дитини.
У педагогіці є безліч класифікацій видів виховання. Найбільш узагальнена з них включає в себе фізичний, розумовий, моральне та трудове виховання.
Складність виховного процесу обумовлюється безліччю суб'єктивних факторів, в першу чергу, індивідуальними особливостями дитини і професіоналізмом педагогів.
Сучасні системи виховання базуються на низці принципів, таких як:
• Індивідуальний підхід,
• Гуманістичний підхід,
• Єдність впливів,
• Громадська спрямованість.
Крім того, в процесі виховання необхідно спиратися на позитивний досвід.
Нарешті, якщо говорити про характерні особливості будь-якого виховного процесу, то тут слід назвати багатовимірність, безперервність, цілеспрямованість (мета виховання має бути відома дитині, і повинна бути прийнята їм). Також сюди потрібно додати, що на відміну від навчання виховання ніколи не дає моментального результату. Плоди виховання завжди дозрівають через досить тривалий термін.