Про епідемії кажуть, коли кількість випадків якого-небудь захворювання істотно перевищують норму. В основному це інфекційні хвороби: чума, віспа, скарлатина, тиф, дифтерія, холера, кір, грип. Розділ медицини, який вивчає епідемії, їх виникнення і методи боротьби з ними, називається епідеміологією.
Характер епідемій зазвичай набувають ті захворювання, які швидко і легко передаються від людини до людини. Основні шляхи поширення інфекційних захворювань: - через їжу, воду чи побутові контакти (дизентерія, черевний тиф та ін.) - Повітряно-крапельний шлях (наприклад, грип) - за допомогою комах (малярія, висипний тиф) - контактний шлях: через кров та інші рідини (СНІД, сказ) .Існує і таке поняття, як психічні епідемії, тобто широке поширення деяких душевних захворювань. Зазвичай це відбувається на грунті релігійних чи революційних рухів. Причинами їх виникнення стають забобони, навіювання або самонавіювання, бажання слідувати за лідером або просто за більшістю. Так у великої кількості людей можуть виникнути галюцинації, бачення, припадки, напади істерії, сплески агресії, суїцидальні настрої. Приклад - танці святого Вітта, епідемія яких з'явилася наприкінці XIV століття. Що стосується інфекційних стихійних захворювань, причини їх різноманітні і до кінця не з'ясовані вченими. На виникнення епідемій можуть впливати багато факторів, накладаючись один на одного. Так, існує версія, що аномальна літня спека призводить до активізації вірусу грипу взимку. Про причини епідемій вчені замислювалися давно. Ще в стародавньому Єгипті виникла ідея природних катаклізмів як причини стихійних захворювань. Російський учений А.Л. Чижевський створив космологічну теорію, згідно з якою глобальні процеси, що відбуваються на Землі (війни, кризи, епідемії) Підпорядковуються циклам сонячної активності. Висувалися та соціально-економічні теорії (основоположник - Давид Рікардо), та етико-культурні (Альберт Швейцер). Епідемії в історії людства - в основному проблеми міст, так як в умовах скупченості населення контакт з вірусом більш імовірний. Якщо додати до цього злидні та антисанітарні умови, вийдуть ідеальні умови для виникнення епідемії. Приклад тому - Європа 14-17 століть, коли нечистоти виливали з вікон прямо на вулицю. Чума 1665 забрала життя третини населення Лондона. Вчені припускають, що зародилася хвороба в Середній Азії, досягнувши Мілана з корабельними пацюками. Люди звинувачували в своїх бідах то євреїв, то відьом, то власні гріхи, поки чисельність щурів і мешкали на них бліх не впала. Спалахи чуми відступили - сталося це в кінці 17 века.В даний час, коли санітарні умови значно покращилися, епідемії не втекли в минуле (грип, Спід), і досі вчені не прийшли до єдиної думки про методи боротьби з ними. Хтось сподівається на досягнення медицини, а хтось шукає корені захворювання в духовній кризі людства. Виникли і проблеми нового характеру, наприклад, у високорозвинених країнах характер епідемії придбали серцево-судинні захворювання.