Літні олімпійські види спорту: хокей на траві

Хокей на траві вперше з'явився на IV літній Олімпіаді в Лондоні. Це було в 1908 році, але назвати те змагання в повному розумінні турніром національних команд не можна - в ньому брали участь чотири британські команди, клуб-переможець чемпіонату Німеччини і команда з Франції. Чотири британських учасника тоді і розмістилися на верхніх рядках підсумкової таблиці. Наступного разу трав'яний хокей був включений в олімпійську програму 8 років потому, а регулярно став у ній присутнім ще через вісім років, починаючи з літньої олімпіади 1928 року в Амстердамі.

У старому світі цей вид спорту почав набувати популярності, починаючи з середини минулого століття, а регулярні чемпіонати Європи стали проводитися тільки в 1971 році. В Індії ж і Пакистані ця гра була розвинена набагато краще, що і пояснювало домінування двох країн Азії в олімпійських турнірах аж до 1988 року. З IX по XXIII олімпіади індійські хокеїсти 8 разів отримували золоті нагороди, один раз - срібні і двічі - бронзові. Пакистанці за цей період отримали по три комплекти золотих і бронзових медалей і один раз посіли третє місце.

З 1976 року матчі з хокею на траві стали все частіше проводитися не на трав'яний галявині, а на майданчиках зі штучним покриттям. Цей фактор дав додатковий поштовх розвитку виду спорту в багатьох країнах і поступово звів нанівець перевагу Індії та Пакистану. Починаючи з 1988 року чемпіонами тричі ставали німецькі збірні, двічі - голландські, по разу перемогли Австралія, Нова Зеландія та Англія.

Жіночий турнір став проводитися на Олімпіадах починаючи з 1980 року, а перший титул олімпійського чемпіона завоювала національна команда Зімбабве. У той же рік єдиний раз змогли дістатися до медалей чоловіча та жіноча збірні СРСР - обидві стали бронзовими призерами. В історії російських олімпійців нагород у хокеї на траві немає.