Мета кожної з двох команд, що включають по вісім гравців - закинути у ворота суперників більше м'ячів, ніж пропустити в свої. Ворота триметрової довжини плавають в протилежних сторонах басейну на відстані не більше 30 метрів один від одного і підносяться над водою майже на метр. Правила також строго регламентують способи відбору м'яча у суперника, а за їх порушення передбачені 20-секундні видалення - їх плавці перечікують у воді, у спеціально відведеному куточку басейну. Загальний час гри - 32 хвилини - розбито на чотири тайми, а суддя, який його відраховує, зупиняє секундомір, коли м'яч не знаходиться в грі (підготовки до штрафних кидків, заняття позицій після голу і т.д.).
В олімпійській програмі цей вид спорту з'явився дуже давно - вже на другій за рахунком літніх іграх у турнірі ватерполістів взяло участь 7 команд. Правда, тоді не дотримувався принцип «одна країна - одна команда», тому, наприклад, бронзові нагороди були вручені відразу двом французьким командам. А першими олімпійськими чемпіонами стали представники країни-родоначальника цього виду спорту - англійці обіграли у фіналі бельгійців.
На III літній Олімпіаді турнір ватерполістів вважався виставковим - у ньому взяли участь кілька американських команд. А починаючи з наступних ігор, що відбулися в 1908 році в Лондоні, такі змагання проводяться регулярно. Жінки добилися права виступати на літніх іграх і в цьому виді спорту лише сто років після дебюту водного поло на олімпіадах - перший жіночий турнір був проведений в 2000 році в Сіднеї.
У той рік обидві російські збірні домоглися медалей - жінки стали бронзовими призерами, а чоловіки у фінальному матчі поступилися команді Угорщини. На наступній олімпіаді наші чоловіки теж побували не п'єдесталі - вони завоювали бронзові медалі. Інших нагород в цьому виді спорту у нас поки немає, а в активі чоловічої збірної СРСР їх 7. Домінують же в цьому виді спорту угорські олімпійці - вони дев'ять разів ставали першими і по три рази займали дві інші сходинки олімпійського п'єдесталу.