ЯК перевести на римські цифри :: як цифру перевести в :: Наука

Стародавні римляни користувалися цифрами, які збереглися до теперішнього часу під назвою «римської нумерації». Її використовують для позначення ювілейних дат, номерів конференцій, з'їздів, деяких сторінок і глав у книгах, а також строф у віршах.

Інструкція

Про походження римських цифр достеменно нічого не відомо. Є припущення, що вони були запозичені Древніми римлянами у етрусків. У пізнішому своєму вигляді числа римської нумерації виглядають так: 1 = I- 5 = V- 10 = X- 50 = L- 100 = С- 500 = D- 1000 = М.

Цілі числа до 5000 утворюються і записуються за допомогою повторення цифр I, X, C, M. При цьому, якщо більше стоїть перед меншим, то вони складаються між собою. А якщо, навпаки, (менша цифра знаходиться перед більшою), то використовується принцип віднімання, в цьому випадку з більшого числа віднімається менша. Наприклад, XI = 11, тобто 10 + 1- IX = 9, тобто 10-1. XL = 40 - 50-10, а LX = 60 - 50 + 10.

Одну й ту ж цифру можна ставити підряд не більше трьох разів. Приміром, LXX = 70- LXXX = 80- а число 90 буде писатися XC (а не LXXXX). Винятком є тільки цифра чотири, яку іноді пишуть на циферблатах годинників, як IIII. Робиться це для кращого сприйняття.

Зверніть увагу, в класичній системі римської нумерації число, яке стоїть праворуч (то з якого вираховується менша цифра), не може бути більше числа, що стоїть ліворуч помноженого на десять. 49 буде писатися не як IL, а тільки як LXIX, тобто 50-10 = 40- 40 + 9 = 49.

Для позначення великих чисел ставиться одна риса над цифрами, що позначають тисячі, і дві риси - над мільйонами. Наприклад, число мільйон у римській нумерації пишеться, як I з подвійною рисою зверху.

Щоб записати великі числа римськими цифрами, спочатку пишіть число тисяч, потім сотень, потім десятків і, нарешті, одиниць. Наприклад: XXVIII = 28 - 10 + 10 + 8- XXXIX = 39 - 10 + 10 + 10 + 9- CCCXCVII = 100 + 100 + 100 + (100-10) + 7 = 397.

Виконати навіть прості арифметичні дії над багатозначними числами в римській нумерації важко. Хоча вона переважала в країнах Західної Європи аж до XVI століття.