ЯК вести переговори з терористами :: як я вів переговори

Спілкування з терористами вимагає від парламентера, крім володіння психолого-педагогічними знаннями, відповідальності та врівноваженості. Його майстерність полягає в здатності виявити і усунути виверти злочинців, переграти їх у словесному битві. Головною темою переговорів є зменшення числа заручників, кожен звільнений з яких - це досягнутий переговірником успіх.

Інструкція

Ведення переговорів з терористами являє собою напружену, важку роботу, пов'язану з колосальними нервовими перевантаженнями. У переговірника, у разі тривалих переговорів, повинні бути дублери, що періодично змінюють його.

Всім учасникам ведення переговорів необхідно створити умови для відпочинку, надання медичної допомоги та харчування. У штабі переговорів можуть знаходитися тільки задіяні в цьому заході особи і керівники операції по вивільненню заручників. Багатолюдність і шум у приміщенні, де переговорники ведуть свою роботу, заважають спокійному і рівному ведення діалогу.

На початковому етапі переговорів необхідно узагальнити первинну інформацію про сформовану ситуацію. Після прийняття рішення про ведення переговорів і вибору переговірників необхідно зібрати додаткові дані про конфлікт і, визначивши тактику ведення діалогу, встановити контакт зі злочинцями.

Необхідно, надаючи на терористів психолого-педагогічний вплив, схилити їх до відмови від злочинного задуму, досягнувши, таким чином, стабілізації обстановки. Важливо обговорити висунуті злочинним угрупованням вимоги та їх прийнятність, знайти компроміси.

Щоб затримати силову дію озброєних злочинців, переговори ведуться з метою прикриття. Під час даного діалогу проводяться розвідувальні, оперативні та пошукові заходи. Якщо доводиться мати справу з психічно хворою людиною, ведеться імітація переговорів, спрямована на зняття агресивності. Тут слід розуміти, що суб'єкт переговорів, який реагував би на логічну складову діалогу і відповідав за свої вчинки, відсутня.

Пропозиції та словосполучення, що вживаються при спілкуванні з терористами, повинні бути позитивно забарвленими. Не можна говорити: «Це неможливо», «Ні», «Не можна», «Я не можу». Говорити слід постійно, не роблячи довгих пауз, оскільки люди, зайняті розмовою, як правило, не стріляють.

Неприпустимо давати оцінку особистості терориста і принижувати її під час ведення переговорів. Реагувати на його вимоги потрібно максимально коректно. Слід використовувати такі звороти, як «Я тобі вірю», «Я постараюся тобі допомогти», «Я готовий тебе вислухати», «Я готовий говорити з тобою», адже в досягненні домовленості насамперед зацікавлені терористи.

Тривале очікування виконання висунутих вимог озлоблює злочинців. При цьому навіть якщо загарбники довели, що готові вбити заручників, не можна застосовувати силових дій.