У 1948 році відбулися відразу два види Олімпійських ігор - літні та зимові. Зимові були проведені в Швейцарії. Ця країна мало постраждала від війни, бо знаходилася в стані нейтралітету з Німеччиною.
В іграх взяли участь всього 28 країн - в два рази менше, ніж у літньому етапі. Зокрема, серед них не було ні однієї африканської країни. Це пояснюється тим, що традиційно зимові види спорту поширені більш локально, до того ж для підготовки спортсменів потрібні значні ресурси. Радянські спортсмени участі в іграх не приймали через неврегульованість зовнішньополітичних проблем. Німеччина і Японія не були допущені до ігор - їхні команди були дискваліфіковані через агресії цих країн під час Другої світової війни. У той же час, Чилі та Південна Корея вперше представили свої команди на ігри.
Видів спорту на зимових іграх того часу було набагато менше, ніж на сучасних - всього 9. Були проведені змагання з кількох видів лижних гонок, з бобслею, гірськолижного спорту, ковзанам і скелетону. Всього було розіграно 22 золотих, срібних і бронзових нагороди.
Перше місце в неофіційному заліку (по 10 медалей) отримали команди Норвегії та Швеції. Ці країни традиційно сильні в зимових видах спорту, особливо в лижних гонках і стрибках з трампліну. Ненабагато від них відстала Швейцарія. Команда США стала тільки четвертою, завоювавши 9 медалей. Всього ж нагороди отримали спортсмени 10 країн.
Одним з найбільш успішних спортсменів заходу став Анрі Орейє, французький лижник. Він приніс своїй країні дві золоті та одну бронзову медаль. А золото в хокеї отримала збірна команда Канади, що було очікувано, адже хокей - це національний вид спорту цієї країни.
Жінки залучалися до все більшій кількості дисциплін на Олімпіаді. Зокрема, були організовані змагання для жінок в гірських лижах і фігурному катанні.