Зимова Олімпіада 1948 стала ювілейною, п'ятої за рахунком. На неї з'їхалися 669 спортсменів, які представляють 28 країн. Багато в чому на організацію ігор наклала відбиток політика. Міжнародний олімпійський комітет не допустив до участі в змаганнях команди Німеччини та Японії. Радянський Союз, який до того часу почав виходити з деяких видів спорту на провідні позиції, надіслав на ігри делегацію функціонерів. По поверненню вона доповіла - СРСР в зимових олімпіадах брати участь поки рано.
У Санкт-Моріц було розіграно 22 комплекти нагород у 9-ти видах спорту: лижних гонках, хокеї, фігурному катанні, лижному двоєборстві, бобслеї, скелетоні, гірських лижах, ковзанах і стрибках з трампліну.
У лижних гонках безроздільно панували шведи. Вони стали переможцями у всіх трьох дисциплінах - гонках на 18 і 50 км, а також в естафеті 4х10 км. В одиночних розрядах лише одна бронза дісталася фінам, які також були другими в естафеті. Ще одна бронзова медаль у норвезької естафетної команди.
Хокейний турнір очікувано виграли канадці, але не без зусиль. Набравши зі збірною Чехословаччини однакову кількість очок і зігравши з ними внічию 0: 0, золоті медалі канадські хокеїсти отримали за кращою різницею забитих і пропущених шайб.
В гірськолижних дисциплінах героєм став француз Анрі Орейє, що завоював дві золоті та одну бронзову нагороди. У стрибках з трампліну весь п'єдестал зайняли норвезькі літаючі лижники. Друге місце тут посів переможець Олімпійських ігор 1932 і 1936 років Біргер Рууд. Ця мужня людина за відмову брати участь в спортивно-політичних заходах під час війни був ув'язнений у концтаборі.
Ковзанярі Норвегії взяли золото у трьох із чотирьох дисциплін представлених на олімпіаді. Американець Річард Баттон відкрив нову еру у фігурному катанні. У довільну програму він ввів акробатичні елементи і стрибки. Баттон став першим фігуристом, що виконав на Олімпійських іграх подвійний аксель.
У неофіційному заліку по 10 медалей завоювали Норвегія, Швеція і Швейцарія. Олімпійська команда США з дев'ятьма медалями стала четвертою.