Лондон був обраний столицею ігор, незважаючи на важке економічне становище Великобританії в цей період. В країні все ще зберігалася карткова система, запроваджена у воєнний час через нестачу продуктів харчування. Це була вже друга Олімпіада в Лондоні, перша була організована ще в 1908 році і не відрізнялася розмахом.
Всього у змаганнях взяли участь спортсмени 59 країн. Німеччина і Японія були відсторонені від ігор, як країни-агресори під час Другої світової війни. Радянський союз розглядав можливість відправити на змагання свою команду, але це не вдалося зробити через політичні розбіжності. Також кілька країн в перший раз делегували своїх атлетів на ігри. Серед них були Бірма, Венесуела, Ліван і ряд інших країн.
У неофіційному командному заліку перше місце посіла команда США. Найбільших успіхів домоглися американські бігуни і плавці, як жінки, так і чоловіки. Друге і третє місця з сильним відривом від лідера зайняли Швеція та Франція. Великобританія виявилася тільки на 12 місці в загальному медальному заліку по країнах. Команда отримала тільки три золотих нагороди: два у веслуванні та одну у вітрильному спорті.
Команда Фінляндії стала безумовним лідером в гімнастиці. Вона завоювала 6 золотих, 2 срібні та 2 бронзові медалі. Змагання чоловіків на коні були визнані унікальними. Золоті медалі отримали троє фінських атлетів, хоча спочатку передбачалося вручити один комплект нагород.
У боксі відразу 2 золота виграли аргентинські спортсмени. Тією ж кількістю нагород змогли похвалитися і збірні ПАР і Угорщини. Американцям, лідируючим в багатьох інших видах спорту, вдалося отримати лише одну срібну медаль.
Цікавим виявився той факт, що англійська команда з футболу не змогла увійти в число медалістів. Золото дісталося Швеції, срібло - Югославії, а бронза - Данії.