Відповідно до класифікації Г.І. Щукіної, існують три групи методів виховання. Методи формування свідомості особистості складають першу групу. Важливим тут є метод переконання. Педагог, який користується авторитетом серед учнів, може прищепити як юнакам, так і дівчатам, цілісну систему уявлень про належне і не належному, про права та обов'язки особистості, про норми і правила поведінки.
Метод переконання та інші словесні методи даної групи припускають ретельну підготовку педагога в питаннях формування готовності до сімейного життя, його широку ерудицію і знання проблемних аспектів даної теми. Варто зауважити, що юнаки віком старшого підліткового віку схильні більш емоційно ставитися до сприймають інформації, тому педагогу слід підносити матеріал тактовно. Необхідно створювати умови для відвертого висловлювання підлітками своїх поглядів, при цьому потрібно шанобливо ставитися до всіх точок зору, не допускати приниження і висміювання. Неприпустимо заохочення позицій, що передбачають розв'язування різного роду конфліктів.
Метод прикладу припускає, що в якості зразка ідеального сім'янина виступає сам вихователь. Учні нерідко можуть ідентифікувати себе з таким педагогом, копіюючи надалі, як його слова, дії, так і стиль його життя. Тому важливо, щоб педагог мав свої непохитні принципи і погляди на життя.
Метод навіювання характерний більшою мірою для дівчат і для емоційних юнаків. Зазвичай даний метод використовується для підвищення в підлітку позитивних характеристик: підняття самооцінки, зміцнення віри в свої сили.
До другої групи можна віднести методи організації поведінки. По-перше, сюди відноситься метод вимоги. Активним прихильником застосування даного методу був А.С. Макаренко. Він вважав, що виховання будується на повазі особистості в поєднанні з непохитною вимогливістю. По-друге, велику роль в цій групі грає метод привчання. Педагог повинен простимулювати учня на придбання того чи іншого якості.
До третьої групи слід віднести методи стимулювання поведінки і діяльності вихованців. Дана група методів спрямована на створення, формування і розвиток стійкої позитивної морально-орієнтованої мотивації особистості, її потреб, інтересів, також спрямована на спонукання і заохочення морально здорової поведінки дитини і гальмування асоціальної поведінки.
Найбільш поширений в даній групі є метод заохочення, який передбачає породження почуття задоволення і радості від суспільного визнання вчинків особистості. Відповідно, соціальна поведінка юнаків і дівчат, яке хоч в якійсь мірі говорить про їх розумінні своїх гендерних ролей, має заохочуватися. Саме по собі заохочення не повинно являти собою якийсь матеріальний приз або грант, воно має виражатися в словах педагога, в його поведінці з учнем. Підліток повинен розуміти, що йде по правильному шляху.
Підводячи підсумок, хочеться відзначити, що чим швидше в наші школи увійде тенденція до формування готовності до сімейного життя, тим швидше ми отримаємо сім'ї зі сприятливим психологічним кліматом, які знають і виконують функції даного соціального інституту.